Лінія поступово стала підійматися; майже все полотно заново відремонтували і на багато миль проклали нові рейки. Локомотиви та рухомий склад ремонтують у наших власних майстернях і лише з невеликими витратами. Ми збагнули, що закуплені попередниками запаси, непридатні для вжитку, тепер зосередилися на наших заготівлях, здобуваючи кращі матеріали та стежачи, щоб нічого не пропало надарма. Персонал завжди готовий допомагати в справі заощаджень. Що придатне, береться в роботу. Ми спитали залізничника: «Що можна витягти з локомотива?» Він відповів: рекорд ощадливості. При цьому ми не вкладаємо в підприємство значних коштів. Усе, згідно з нашою діловою політикою, відшкодовується з наших прибутків.
Потяги мають рухатися прямим сполученням і вчасно. Товарне сполучення вдалося прискорити на третину від початкового часу. Вагон, відведений на запасну колію, щось набагато більше, ніж видається на перший погляд; він є дуже великим знаком запитання. Хтось має знати, чому він там стоїть. Раніше потрібно було вісім-дев’ять днів, щоб доправити товар із Філадельфії до Нью-Йорку, тепер — три з половиною дня. Організація виконує справжню службу.
Всі будуть пояснювати, що все сталося тому, що замість дефіциту з’явився прибуток. Усе відбувається ніби тому, що тепер вироби Форда перевозять по цій дорозі. Але якби ми навіть усі наші вантажі відправляли цією лінією, то це не пояснювало б наших вельми мізерних витрат. Правда, ми пересилаємо зазначеною лінією якнайбільше товарів, але виключно тому, що вона нас обслуговує найкраще. Кілька років тому ми пробували пересилати наші товари цією лінією, зважаючи на її надзвичайно зручне для нас розташування, але з огляду на запізнення ми ніколи не могли нею скористатися в належному обсязі. Раніше, ніж за п’ять-шість тижнів, не можна було й мріяти на достачання. Внаслідок цього втрачалися занадто великі кошти, до того ж ці затримки порушували наш виробничий план. Немає жодних причин, чому б дорозі не дотримуватися певного плану. Затримки вели до службових розслідувань, які регулярно відшкодовувала залізниця. Але так вести справи не годиться. Ми сприймали будь-яку затримку як критику нашої роботи, і дбали, щоб її ретельно досліджувати. Це я називаю бізнесом.
Майже всі залізниці від цього відмовилися, й якщо колишнє управління залізницею «Детройт—Толедо—Айронтон» є показовим, то вони всі мусіли впасти. Занадто багатьма залізницями керують не практики-залізничники, а банківські установи; всі ділові методики, спосіб розуміння — все організовано за фінансовою, а не за транспортною технологією.
Катастрофа сталася тому, що головна увага спрямовувалася не на користь, яку приносять залізниці людям, а на їхню цінність на фондовому ринку. Віджилі ідеї тримаються, прогрес майже придушений, і людям, схильним до залізничної справи, перегороджується можливість розвитку.
Чи може мільярд доларів усунути збитки? Ні, мільярд доларів лише посилить труднощі на мільярд доларів. Мільярд доларів має на меті лише зафіксувати наявні раніше методи в керівництві залізницями, тоді як збитки випливають саме з цих методів.
Усі помилки та недолугість, які сталися багато років тому, тепер нам мстять. Коли в Сполучених Штатах організували залізниці, громадяни мали спочатку ознайомитися з їхньою корисністю так само, як було з телефонами. Крім цього, нові залізниці мали вести справи так, щоб залишитися цінними. Й оскільки фінансування залізниць відбувалося в одну з найбільш руйнівних епох нашого минулого, то закарбувалася велика кількість «зловживань», які з того часу слугували взірцем усій залізничній справі. Перше, що зробили залізниці, — це задушили всі інші типи транспорту. Йдеться про проекти влаштування блискучої мережі каналів, яка мала поширитися на всю країну, і думка на користь прокладання таких каналів досягла на той час апогею. Залізничні товариства скупили каналізаційні компанії та простежили, щоб канали засипали піском, а також заглушили бур’яном та обвалами. Повсюдно в східних і в центральних штатах. На заході ще помітні сліди цієї мережі каналів. Тепер їх поступово відновлюють і сполучають між собою. Різні приватні та громадські комісії бачать уже картину безперервної системи водних шляхів по всій країні, і завдяки їхній праці, наполегливості та відданості досягнуті значні успіхи.