Якби я так не думав, то покинув би працю, бо гроші, які зароблю, недоречні. Гроші корисні лише тому, що вони служать тому, щоб на практиці реалізувати принцип: бізнес доречний лише тоді, коли він служить, він завжди повинен давати спільноті більше, ніж забирає. А коли від існування цього бізнесу виграють не всі — він не має права на існування. Я це довів із автомобілями та тракторами. І маю намір довести це залізницями та корпораціями державної служби — не для мого особистого задоволення, і не за ті гроші, які можна цим заробити. Хочу довести це, щоб ми всі могли отримати більше, і щоб ми всі могли жити краще, збільшивши спектр послуг, які надають усі підприємства. Бідність не може бути скасована за формулою, її можна усунути винятково завдяки важкій і розумній роботі. Ми, по суті, є експериментальною станцією, щоб довести принцип. Те, що ми заробляємо, є ще одним доказом того, що ми маємо рацію. Бо це аргумент, який працює без слів.
У першому розділі я виклав свій принцип. Дозвольте тепер його повторити, ґрунтуючись на проробленій згідно з ним роботі, бо він лежить в основі всієї нашої праці:
1) Не бійся майбутнього й не стався занадто шанобливо до минулого. Хто боїться майбутнього, тобто невдач, той сам обмежує коло своєї діяльності. Невдачі дають лише причину почати знову й раціональніше. Чесна невдача не ганебна; ганебний страх перед невдачею. Минуле корисне лише в тому випадку, коли воно вказує нам шляхи та засоби до розвитку.
2) Не звертай увагу на конкуренцію. Нехай працює той, хто краще порається зі справою. Спроба розладнати чиїсь справи — злочин, бо вона може зруйнувати в гонитві за прибутком життя іншої людини та встановити замість здорового глузду панування сили.
3) Роботу для загального добра став вище за вигоду. Без прибутку не може триматися жодна справа. Але, по суті, в прибутку немає нічого лихого. Добре налагоджене підприємство, даючи значну користь, мусить приносити великий прибуток і буде його приносити. Але прибутковість має досягатися в результаті корисної роботи, а не лежати в її основі.
4) Виробляти — не означає дешево купувати та дорого продавати. Це швидше означає купувати сировину за доступними цінами та переробляти їх із можливо незначними додатковими витратами в доброякісний продукт, що потім розподіляється між споживачами. Вести азартну гру, спекулювати та чинити непорядно означає лише ускладнювати конкретний процес.
Нам потрібна продукція, і її якість цінується найбільше. Такий вид виробництва, яким є послуги, неминуче спричиняє реальне бажання служити. Різні цілком штучні правила, встановлені для фінансів і промисловості, розвалюються, коли «закони» порушуються з такою частотою, що доводять: вони нехороша ідея. Основою всіх економічних міркувань є земля і її продукти. Щоб зробити урожай землі, у всіх його формах, достатньо щедрим і надійним, аби слугувати основою для реального життя, яке значно більше, ніж споживання та сон, — і є найвищий сервіс. Це справжня основа для економічної моделі. Ми можемо виробляти речі — проблема виробництва була вирішена блискуче. Ми можемо виробити будь-яку кількість різних речей, мільйони. Матеріальний бік нашого життя чудово забезпечений. Існує достатньо процесів і вдосконалень, які нині готуються та чекають свого застосування, щоб майже довести фізичний бік життя до тисячолітнього завершення. Але ми надто загрузли в справах, які робимо. Ми недостатньо міркуємо про причини, чому ми їх робимо. Вся наша конкурентна система, вся наша творча реалізація, вся гра наших здібностей, схоже, зосереджена навколо матеріального виробництва та його побічних продуктів успіху та багатства.
Існує, наприклад, відчуття, що особиста чи групова вигода може бути отримана за рахунок інших осіб або груп. Ніщо не можна здобути, знищивши когось. Якщо фермери знищать виробників, чи стане їм від цього краще? Якщо виробники знищать селян, чи стане краще від цього їм? Чи може капітал виграти, знищивши працю? Або праця, знищивши капітал? Або ж людина виграє в бізнесі, знищивши конкурента? Ні, деструктивна конкуренція не вигідна нікому. Така конкуренція призведе до поразки багатьох, і надмірність небагатьох нещадних має зникнути. Деструктивна конкуренція не має переваг, через які настає прогрес.
Прогрес виходить із щедрої форми суперництва. Погана конкуренція — особиста. Вона працює для збагачення окремих осіб або груп. Це така собі війна. Вона натхненна бажанням «знищити» когось. Це цілком егоїстично. Адже її мотивом є не пишання продуктом, не бажання відзначитися на роботі, і не прагнення впроваджувати наукові методи виробництва. Це лише просте жадання витісняти інших і монополізувати ринок заради повернення грошей. Якщо це досягається, то завжди погіршує якість продукта.