Звільняючись від дріб’язкового деструктивного суперництва, ми звільняємо себе від безлічі визначених понять. Ми занадто тісно прив’язані до старих методів і до однобічного використання. Нам потрібна більша мобільність. Ми використовували певні речі лише одним-єдиним способом: відправляли певні товари лише одним каналом, а коли така методика не працює, або цей канал зупиняється, зупиняється бізнес і настають усі жалюгідні наслідки «депресії». Візьміть, наприклад, кукурудзу. У Сполучених Штатах зберігаються мільйони і мільйони бушелів кукурудзи без видимої реалізації. Певну кількість кукурудзи використовують для харчування людей і тварин, але не всю. До часів сухого закону з певної кількості кукурудзи виробляли алкоголь — не надто розумне використання для доброї кукурудзи. Але впродовж століть кукурудза реалізовувалася цими двома каналами, і коли один із них зупинився — запаси кукурудзи стали накопичуватися. Це фінансовий вибрик, який зазвичай затримує рух запасів, але навіть якщо б грошей було багато, ми й тоді не змогли б споживати всі запаси їжі, які іноді маємо.
Якщо харчових продуктів стає забагато, щоб їх споживати в їжу, то чому б не знайти для них інше застосування? Навіщо використовувати кукурудзу лише для свиней і спиртових заводів? Навіщо сідати й оплакувати страшну катастрофу, яка спіткала ринок кукурудзи? Чи кукурудза не надається ні до чого, крім годівлі свиней або виробництва віскі? Звісно, надається. Має бути настільки багато можливостей для використання кукурудзи, що навіть важливі потреби навряд чи могли б колись бути повністю задоволені; завжди має існувати достатньо каналів, відкритих для того, щоб дозволити використовувати кукурудзу без відходів.
Якось фермери спалили кукурудзу як паливо, коли її було забагато, а вугілля стало дефіцитом. У такий грубий спосіб позбувалися кукурудзи, але він містив зародок ідеї. У кукурудзі є паливо; нафту та паливний спирт можна отримати з кукурудзи, і саме час відкрити таке нове застосування, щоб нагромаджені кукурудзяні запаси використовувалися. Навіщо мати лише одну тятиву для нашого лука? Чому не дві? Якщо одна порветься, залишиться інша. Якщо бізнес із свинями ослабне, чому б фермеру не перетворити свою кукурудзу на паливо для трактора?
Нам потрібна більша різноманітність. Чотириваріантна система не була б поганою ідеєю. Але у нас є одноваріантна система грошових одиниць. Це могутня система для тих, хто нею володіє. Це ідеальна система для збирання відсотків. Фінансисти, які контролюють кредити, буквально володіють товаром під назвою «гроші», володіють машиною, за допомогою якої гроші створюють і витрачають. Нехай вони зберігають свою систему, якщо їм це подобається. Але люди дізнаються, що це кепська система для того, що ми називаємо «важкими часами», бо вона зв’язує лінію та закупорює шлях. Якщо існує особливий захист інтересів, то також має бути й особливий захист для простих людей. Різноманітність роздрібної торгівлі, використання та фінансове забезпечення є найсильнішим захистом, який ми можемо отримати від економічних надзвичайних ситуацій.
Це також стосується й праці. Безумовно, мають існувати мобільні ескадрони молоді, які б за аварійних умов допомогли б збирати врожай на полі, працювали б у штольні, цеху або залізниці. Якщо пожежа ста виробництв загрожує мільйону людей безробіттям, то це означає і хорошу нагоду, і відповідну людяність для достатньої кількості людей піти добровольцями у копальні або на колії. У цьому світі завжди є що робити, і лише ми самі це зробимо. Весь світ може бути бездіяльним, і у фабричному сенсі може «не бути роботи». Але завжди буде що робити деінде. Саме цей факт повинен спонукати нас до такої організації, аби завжди мали «щось зробити», обов’язково зробити, і безробіття буде зведене до мінімуму. Кожен вчинок починається індивідуумом. Маса не може бути кращою, ніж сукупність окремих осіб.
Прогрес починається в самій людині, коли вона просувається від половинного інтересу до сили мети; коли вона просувається від невпевненості до вирішальної прямолінійності; коли просувається від незрілості до зрілості думок; коли просувається від учнівства до майстерності; коли просувається від простого дилетанта на роботі до працівника, який знаходить справжнє задоволення у роботі; коли просувається від людини під наглядом до того, кому можна доручити виконувати свою роботу самотужки і без контролю — ось тоді світ розвивається! Прогрес нелегкий. Ми живемо у невтішні часи, коли людей навчають, що все має бути просто. Робота, що чогось вартує, ніколи не буде легкою. І чим вище просуваємося у масштабі відповідальності, тим важчою стає робота. Звісно, простота також існує. Кожна людина, яка працює, повинна мати достатньо дозвілля. Чоловік, що наполегливо працює, повинен мати зручне крісло, свій затишний камін, приємне оточення. Вони належать йому по праву. Але ніхто не заслуговує на послаблення, поки його робота не буде виконана. Деякий тип роботи безглуздо важкий. Вона може бути полегшена належним керівництвом. Кожен пристрій повинен працювати, щоб залишити людину вільною для людяної роботи. Тіла і кров не повинні нести тягар, який може нести сталь. Але навіть коли робиться найкраще, праця все ще залишається роботою, і будь-хто, хто вкладається у свою працю, відчує, що це робота.