Тож я вишу у воді температури людського тіла, тоді до парової лазні, тоді знову тридцять шість градусів, тоді знову парова, тоді ванна з окропом, у якій закурюю цигарку, аж мені паморочиться.
Я вже не чекаю, хай приходить, коли хоче. Ходжу і сиджу тут, голий, як і всі, думаю про жінок, про моїх жінок.
І змінився: думаю про них без провини й без сорому. Чому? Не знаю. Адже тілесний, еротичний бруд моїх зносин із Саломеєю не став чистим — як був, так і лишається брудним. Але водночас бачу себе самого інакше, згори, звіддалік, ніби я вишу під заскленим склепінням лазні й дивлюся на себе, зануреного в ту гарячу мінералізовану воду, у якій я ніби вишу, возношуся, неважкий, не сиджу.
І мене оточують голі діди у фартушках, що закривають міжніжжя, і навіть якби я знав, де взяти такі фартушки, то не вдягнув би, бо воно мені здається чимось старечим, чимось, що має закривати ті шматки м’яса, вже ні до чого, крім сцяння, не придатні, шматки зморщені, несправні, мертві — водночас відкриваючи голі старечі сідниці.
А ті діди геть немічні, вони ледь пересувають ногами, ті діди білотілі, їхні руки дрижать, спомин по тих усіх негідних учинках, які вони коїли в житті. Поволі, обережно вступали вони до теплої води, яка ж полегша, коли вода підтримує і нарешті підносить їхні старечі тіла, котрі самі вже не хочуть себе носити, діди занурені аж по тремтливі підборіддя, на зеленій воді — кола від їхнього тремтіння.
А ще там були старі, котрі не зовсім старі, тільки уражені старістю, що насувається, жваві, вони напружують уже прив’ялі груди і втягують обвислі, попри регулярну гімнастику, животи, і коли я дивився на їхні тіла, то був їхнім братом, хоч вони були угорцями чи ще кимось, я там чув іще й німецьку мову, і всі голі тут були мені братами.
Були там і молодики, чоловіки середнього віку, підстаркуваті чоловіки, нарешті, чоловіки без написаного на тілі віку, такі, котрі можуть мати як добрих тридцять, так і п’ятдесят років. Були й чоловіки з гарними тілами вояків, грудні клітки склепінилися арками могутніх ребер, були спортсмени з гнучкими, спритними тілами спортсменів, були підлітки з павукастими кінцівками і запалими грудьми, були товсті, товстуваті та повні, були старі, котрі згадували свої проминулі кращі часи, і старі, щасливі з елегантної бридкості старого віку. І всі були спокійні, голі, тихі та зосереджені на собі, на власних тілах у теплій воді та в парі, навіть якщо в товаристві, всі підносяться у цій воді, як поважні медузи, споглядаючи власні пальці ніг.
І було моє тіло, худорляве, теж добре збудоване, бо теж атлетичне, з нормальним як на тридцятирічного животом, саме настільки, щоби костюмчик сидів, без рельєфних м’язів, волосся небагато, та й те світле, член ні великий, ані малий — звичайний. Я довго соромився цього свого ніякого тіла, ще довго після Ідзі, намагався тягати тягарі, щоб наросли на мені якісь м’язи, багато їв, аби змужніти, хотів навіть зайнятися якимось спортом, але нічого так і не змінювалось, аж нарешті дізнався, що добре бодай те, що не набрав зайвої ваги.
— Доброго дня, — сказав хтось просто в мене за спиною.
Я змахнув руками і повернувся у воді всім своїм голим тілом.
Стоїть наді мною, на краю басейну, невисокий, худорлявий чоловік, близько п’ятдесяти. Великий округлий помпон серед гущавини чорного лобкового волосся. Волосся на голові також чорне, офіцерські вуса, волосся, яке густо вкривало груди, уже посивіло, перестало бути видимим, коли він занурився і намочив груди.