— Принцеси Келі, — сказав він зневірено.
— Он як. Так. Її, — сказав Канцлер. — Портрет… оцієї, кого ви сказали, із феєрверків. Це, звісно, для справжнього чарівника раз плюнути, та люди таке обожнюють. Хіба може бути щось краще, ніж коли усе горить, миготить, вибухає, й коли їхні величності з балкона махають — все це дуже на користь вірнопідданості, тримає її в належній формі, як я завжди кажу. Займіться цим. Ракети. Із рунами.
І от годину тому Гостроріз погортав «Книгу монструозних розваг», обережно змішав певну кількість різномастих речовин, що застосовуються в господарстві, й підніс до них запалений сірник.
Така дивна штука ті брови: не помічаєш їх, доки не втратиш.
Червоноокий і просякнутий димом, Гостроріз поскакав до королівських покоїв повз натовпи покоївок, зайнятих тим, чим зазвичай зайняті покоївки, причому для заняття цього, як йому здавалося, їх треба принаймні троє. Щоразу, коли він проходив повз них, вони замовкали, опускали очі, а потім, уже за його спиною, тихенько хихикали. Гострорізові це дошкуляло. Не через якісь там особисті штуки, — одразу ж додав він подумки. Просто чарівників треба поважати хоч трішки. Крім того, погляди деяких покоївок викликали в нього геть не чарівничі думки.
Дійсно, думалося йому, дорога до просвітлення встелена битим склом.
Дійшовши до покоїв, він постукав у двері. Відчинила покоївка.
— Чи тут ваша володарка? — спитав він якомога урочистіше.
Покоївка прикрила рот долонею. Її плечі смикалися. Очі світилися. Між її пальців проривався звук, схожий на сичання водяної пари.
Здаюся, вирішив Гостроріз, все-таки я якось надприродно впливаю на протилежну стать.
— Це чоловік? — почувся з покоїв голос Келі. Покоївчині очі немов засклилися, і вона схилила голову набік, не впевнена, чи не почулося їй.
— Це я, Гостроріз, — сказав Гостроріз.
— А, тоді все гаразд, заходь.
Гостроріз протиснувся повз дівчину й постарався не звертати уваги на те, як вона хихотіла, біжучи коридором. Звісно, всім було відомо, що жінкам можна бачитися із чарівниками без нагляду, та від самого тону, яким Келі сказала: «Тоді все гаразд, заходь», в нього всередині все занило.
Келі сиділа за туалетним столиком і розчісувала волосся. Не так багато чоловіків дізнається, що там принцеси носять під сукнями, і Гостроріз приєднався до цього кола обраних вкрай неохоче, але самоконтроль при цьому демонстрував дивовижний. Видавало його хіба нервове тремтіння кадика. Очевидно було, що магія йому не даватиметься кілька днів точно.
Келі розвернулася, і він відчув слабкий запах талькової пудри. Хай йому грець, ніякої магії кілька тижнів. Тижнів!
— У тебе трохи перегрітий вигляд, Гострорізе. Я маю про щось знати?
— Ні-і-і-е-е.
— Перепрошую?
Гостроріз труснув головою, приводячи себе до тями. Дивитися на щітку. На щітку.
— Просто один там магічний дослід робив, мадам. Трохи обпікся.
— Воно досі рухається?
— На жаль, так.
Келі відвернулася до дзеркала. Обличчя її ніби скам’яніло.
— У нас є час?
Цього питання він боявся. Він зробив усе що міг. Королівського астролога тримали в тверезому стані достатньо довго, аби переконати його, що церемонія має відбутися саме в цей день, і Гостроріз домовився, щоби її розпочали о секунді по півночі. Він безжально скоротив привітання фанфарами. Він обрізав звернення Верховного жерця до богів і жорстко його відредагував, тож боги будуть м’яко кажучи не в захваті, коли про це дізнаються.
Церемонію помазання священними оліями скоротили до двох мазків за вухами. Скейтборди на Диску на той час іще не винайшли, а коли б винайшли, то пересування Келі килимом між рядів було би неконституційно швидким. Та всього цього не було досить. Гостроріз нервував.
— Гадаю, що, мабуть, ні. Воно надто близько.
Він бачив у дзеркалі її розгніване обличчя.
— Наскільки близько?
— Е-е. Дуже.
— Хочеш сказати, що воно надійде під час церемонії?
— Е-е. Швидше навіть… Навіть до її початку, — нервово відповів Гостроріз. Чути було тільки стукіт Келіних пальців по столику. Гостроріз намагався вгадати, що буде далі — істерика чи, може, вона розіб’є дзеркало. Натомість Келі сказала:
— Звідки ти знаєш?
Він зважив, чи досить буде сказати щось на кшталт «я чарівник, ми про таке багато знаємо», та вирішив не ризикувати. Минулого разу, коли він так казав, вона погрожувала йому сокирою.