Панночку – в принципі, "пані", але так він вже звик про неї мислити – Агату він вивіз до Санкт-Петербурга. За готель сплатив з відкладених власних грошей. Подзвонив знайомим і забезпечив їй двох охоронців, які мали не спускати дівчину з очей. План був простий: якщо батюшки не стало, тоді звідти її перекинуть до Фінляндії і далі до Норвегії.
Не відмовився він навіть після тог, коли пожежники ледь змогли загасити наполовину збудовану резиденцію на Рубльовці. Сергій поховав ще двох хлопців, звуглені трупи яких було знайдено вранці на згарищі, залишки заощаджень поділив порівну між їхніх осиротілих сімей.
Коли він приїхав з вінками на кладовище, всі спочатку повернулись спинами, а потім і зовсім пішли. Він так і поклав їх: великі, червоні в'язанки з стрічками, на яких красиві, позолочені літери проголошували: "Артур Вікторович – вірним аж до могили".
Не кинув він справу навіть тоді, коли газети почали вміщати некрологи, які спонсорувалися колишніми друзями Артура, а жовта преса розкрутила сплачену хабарами кампанію ненависті.
Виявилося, що він раптом почав втрачати знайомих. Ті ж, хто залишився, тихо радили йому: виїдь, Серьожа, з міста. А ще краще: виїдь з країни.
Ні, він не здався. Шукав, не знаючи хвилі відпочинку – аж шеф сам постукав до його дверей.
"Ніхто не може безкарно ошукувати Кирилова, а Єнісеєвич теж вміє нагадати про своє", - саме так сформулював це Антон, коли охоронець в останній раз розмовляв з ним. Той пропонував йому змінити кольори; він, ясна річ, відмовив. І щось таке почув на прощання… І не було там нікого іншого, тільки вони вдвох в кабіні новісінького "ауді".
А тепер шеф ніби витяг у нього це з голови.
- Так точно, Артуре Вікторовичу, - наважився він на найпростіший варіант.
- Хто?
- Один з людей Кирилова.
Батюшка подивився на нього з легкою посмішкою, від якої у Сергія спина пішла дрижаками.
- Зберіть наших, Сергію Костянтиновичу. Поїдемо до них з візитом.
☭
Це дурниця.
- Це відвага, - буркнув Москаль, вставляючи на місце обойму пістолета.
Вождь не повинен наражатися на випадкову кулю.
- Люди бояться, вони виснажені і непевні. Їм потрібен надихаючий приклад.
Їм потрібен лідер, а не труп.
- Так, так. Найпростіше – це сидіти в безпечному бункері, посилаючи погано озброєного рекрута на смерть, - саркастично хмикнув Москаль. – І скінчити на підлозі, давлячись власним блювотинням. Для мене ти теж бажаєш чогось такого?
Відповідала йому тиша.
- Так я власне і вважав.
Автомобіль підскочив на вибоїні, амортизатори аж застогнали. Серьожа подивився в дзеркальце, перепрошуюче скривився, їхня команда зараз обмежувалася двома одиницями, при чому, в джипі, що їхав за ними, було всього троє хлопців і тільки один порядний карабін. Більшість перелякалася і втекла, а ті, хто ще відповідав на телефонні дзвінки Сергія, не відважилися на таку акцію – вони певно боялися провокації.
- Шефе, вже близько.
- Під'їдь до головного в'їзду.
Затрималися перед брамою.
Москаль штовхнув двері, вийшов і встав перед броньованою плитою. Камера на кронштейні поволі повернулася, поглянула просто на нього… Він знав, що хтось там сидить, вдивляється в монітор і роздумує, а що взагалі діється, про що тут мова.
Відкриваючий механізм загув і заскрипів, Крило дещо відхилилося. Москаль показав Серьожі жестом: все в порядку, залишайся тут. Сам же сковзнув досередини.
Він підняв руки, бо охоронець вже йшов до нього; не кажучи ні слова, дозволив себе обшукати, так же спокійно віддав пістолет.
- Ігор Матвійович запрошує.
Тип показав дорогу рукою. В його обличчі було щось… щось дивного. Почервонілі очі, під ними мішки, злегка попеляста шкіра.
Увійшли на ганок. Охоронець штовхнув великі, різьблені та засклені вітражем двері.
Коли Москаль був тут останнього разу, це все виглядало… багатіше. Зараз величезна вілла лякала пустими місцями, на стінах вирізнялися прямокутники від знятих картин, з частини кімнат зникли меблі. В кришталевих вазонах стояли зів'ялі квіти; від бурої, мутної води тягло тяжкою, цвинтарною задухою.
Окрім стражника, що ескортував його, Артур нікого більше не бачив. У всьому величезному будинку ні живої душі.
Кирилов сидів в басейні, з якого спустили воду. В глибшій частині викладеного лазурними плитками прямокутника громадилися пусті і побиті пляшки, тут і там валялися упаковки від чіпсів та фаст-фуду, обгортки від морозива і пусті коробочки від китайської їжі. Газети, перемішані з порнографічними часописами, лежали в безладних купах, наче посохле листя.