- Все – значить "нічого", - раптом стривожений прошепотів він сам собі.
Насправді він не мав нічого; нічого такого, що давало б йому радість. Він мусив все робити сам; нікому не вірив, навіть Серьожі.
Він був би сам, зовсім один якби ще був впевнений своєму власному існуванні.
Це тільки слова. Слова, які…
- Заткнися! – закричав він в пустку, так, що задзвеніли кришталеві абажури могутньої люстри.
Москаль піднявся, підійшов до бару, тремтячим руками відкоркував пляшку. Понюхав, скривився з огидою… адже він ніколи не любив коньяку! Почав переставляти карафки, дзвеніти склянками і розшифровувати етикетки.
До нього дійшло, що тут немає ні одної з тих речей, які він так дуже цінив. Звичайне, світле пиво; добре охолоджена житня горілка, в окремих випадках – зубрівка.. Зараз у нього був величезний підвал, заповнений червоним, грузинським та французьким, вином, декілька ящиків коньяку – і нічого такого, чого б хотілося випити.
- Сержанте! – вихилився він в коридор. – Сергію Костянтиновичу! Серьожа…
Клацнув замок в дверях. Тупіт чобіт, що наближався, ознайомив, що вірний охоронець вже біжить до свого господаря; через хвильку Сергій з'явився в коридорі, зі зброєю напоготові.
- Артур Вікторович!... Що сталося?
- Сергію, Серьожка, - немов з плачем одізвався Артур. – А збігай-но в магазин. Я тобі грошей дам…
Морпех, нічого не розуміючи, закліпав очима.
- Шефе, все в порядку?
- Так, так, я… Сергій, купи мені горілки. Звичайної горілки, чистої.
- Горілки. Зрозумів. Якої?
- Ну… а польську знайдеш?
Охоронець знизав плечима.
- Як пошукати, то знайдеться. Як та називалася… "Зубрівка", правильно? З такою травичкою?
Артур тільки кивнув, тримаючись косяка дверей. Коли Серьожа відійшов, Москаль спазматично, з відчаєм вдихнув повітря і схопився за груди.
Біль, якого давно вже не відчував, повернувся: сильний і палючий мовби в перший раз. Завжди було те відчуття, ніби хтось, шматочок за шматочком виривав йому серце… А зараз було таке враження, ніби подмух раптом порушив краї відкритої рани, що по ньому залишилася.
Непотрібно борешся. Ти є тим, ким є.
- Я… Артур прохрипів крізь стиснуті зуби, розбризкуючи мікроскопічні крапельки слини. - Скоріше ти…
Ми.
Москаль заточився вбік, обіперся о крісло і осунувся на сидіння. Біль не уступав, як то діялося зазвичай, на цей раз він вчепився в його груди сталевими кігтями, все міцніше вбиваючи гострі пазурі в ніжну плоть.
Випий чогось. Подивись, все це чекає на тебе.
- Не хочу… не стану… почекаю, доки повернеться Серьожа…
Тоді запали. Це завжди допомагало тобі заспокоїти нерви.
Його першим поривом було дотягнутися до люльки, але потім він упустив її, ніби то була отруйна змія. Вона впала, розсипавши холодний сірий попіл на фотографії його колишньої родини. Він хотів здути бруд, але не міг змусити легень поворухнутися; почав збивати сірі грудки рукою, але ті лише розмазалися, залишаючи потворні сірі смуги, що закривали обличчя осіб, що стояли на картці.
- Ні…і… - застогнав Москаль.
Так. Вони відійшли, вони вже зробилися минулим. Не повернешся до них, вони вже не повернуться до тебе. Ніколи.
Раптом Москаль почув, як в грудях здіймається палаючий жаром гнів. Зусиллям волі він випростувався в кріслі, вбив пальці в підлокітники і змусив себе зачерпнути повітря. Вдих, видих… Вдих, видих…
- Ти… смієш мені наказувати?... – захарчав він крізь стиснуте горло. – и смієш говорити мені, що я маю робити?... Та яким правом ти вирішуєш про те, що станеться в моєму житті?
Ні. Я лише говорю, що принесе тобі користь. Показую путь, яким ти маєш іти.
- А може я не хочу ним іти…
Ти йдеш ним занадто довго, щоб завернути. Не будь нерозумним.
Артур пригадав батька. Хворий і виснажений раком, він сидів удома у своєму кріслі, і саме це він сказав, коли син намагався переконати його в тому, що його рішення є вірним. Що він мусить розлучитися з жінкою, з якою раніше жив без оформлення шлюбу. Що сенсом і любов'ю його життя є...
- Марта,- прошепотів він.
Біль вдарив з подвоєною силою, вгвинчуючись льодовим буром аж до мозку кісток, розколюючи ребра і вливаючись в хребет. Артур витягнувся, і відразу ж потім звернувся з безголосним плачем.
Замкни цей розділ. Позбудься споминів.