Поволі, насолоджуючись моментом, я приклав до його потилиці подушку й притиснув дулом пістолета.
- Погоджуюся, - пролунало в моїй голові.
- Згоден, - ніби луна повторив інший голос.
- Згоджуюся і вирок затверджую, - прошепотів я.
- Пан поляк, ні…
Я потяг за спусковий крючок.
Довгий час я стояв з пістолетом, що димився, дивлячись на позбавлене більшої часті обличчя тіло, що лежало біля моїх ніг.
Я нічого не відчував.
Переніс погляд на другий труп, що лежав в закривавленій постелі. Внизу лежав ще третій… і Кулек в моєму автомобілі.
Смерть одиниці – це трагедія. Смерть багатьох – то вже статистика.
Мене мало б нудити, я очікував, що в голові будуть колотитися думки. Тим часом нічого й не було. Тільки можливості і необхідності. Холодна, ділова, прагматична пустка.
Історію пишуть переможці.
Я знайшов під подушкою застреленого ще один пістолет. Тяжко засопів, закидаючи на плечі обидві торби, наповнені зброєю та амуніцією. В одну руку взяв несесер з грошима, в другій, з якої все ще легко йшла кров з культі пальця, стиснув авторучку.
Порядок в малих речах веде до досконалості у тих великих.
Виходячи, я вимкнув світло.
☭
Невяровського я застав як раз за родинним сніданком.
- Та ти що, зовсім з глузду з'їхав, Москаль?! Що ж ти, до курви єбаної, наробив? І що то, до тяжкого хуя, є?!
Я спокійно чекав, доки він викричиться, а його придворний медик закінчить перев'язувати мені палець.
- З тим до шпиталю потрібно, - проголосив свій вирок айболить. – І голову треба просвітити, не кажучи вже про…
- Геть! – заричав Невяр. – Всі геть!
Нарешті ми залишилися самі, він червоний від люті, я ж простиглий і на диво спокійний.
- Так ти, бовдур з Праги, маєш поняття, що взагалі наробив? – прошипів наді мною Невяр. – Що прийшло до цієї тупої…
- Охолонь, прошу тебе. Бо не стану з тобою розмовляти.
Якусь хвилину мені здавалося, що він мене вдарить. В кінці впав у крісло, закрив обличчя рукою.
- В тебе п'ять хвилин, Москаль. Потім я накажу вивезти тебе до лісу і закопати. Живцем.
- Ти дістаєш половину грошей, - сухо кинув я. Невяровський дико подивився на мене. – Я беру другу половину, - продовжив я. – Товар повертається до Здуньського, якому кожен з нас сплачує по п'ять відсотків за клопіт. І всі виходять задоволені.
Він закліпав очима, покрутив головою. Недовірливо посміхнувся.
- І що це мало, курва, бути? Ультиматум?
- Це є розв'язанням, Невяр. Єдиним логічним.
- Почекай, почекай, ти вбив, курва, трьох людей. Заїбав їх пістолетом і домкратом, якщо я добре зрозумів. – Він нахилився і почав вираховувати на пальцях – спиздив їм машину, забрав касу за товар і сам, курва, товар. Залишив свій розхуярений після аварії мерс. З трупом на задньому сидінні. А до того ще заєбав якусь ні в чому не винну бабу на трасі…
- Оцього вже не треба, - з гідністю перебив я його.
- …вкрав і покинув десь її машину, а зараз повертаєшся, курва, до менеі кажеш, курва твою єбану маму, що нічого не трапилося?!!
- Невяре, прошу тебе, виражайся культурно. Я не бажаю, щоб ти, звертаючись до мене, застосовував таку кількість вульгаризмів. Може твоїй жінці це не заважає, коли ти так говориш до дітей, але ж я, навіть, не твій колега. Так що, прошу тебе, притримай язика.
Невяровський виглядав так, ніби в нього блискавка потрапила. Він зробився аж фіолетовим, але потім різко спустив з себе повітря.
- Добре, Москаль, перепрошую. Але ж і так накажу вивезти тебе до лісу, тому, будь такий добренький і перестань, курва, херню городити!
Я перечекав хвильку, коли він знову охолоне. Потім просто спитав:
- А в тебе є інша ідея?
- Ти курва, вбив трьох людей! Людей клієнта, одержувача товару! От що я їм тепер скажу?
- А тебе більше б влаштувало, якби вони мене вбили?
Невяр на хвильку замовк, замислився.
- Знаєш що? Так, курва, так. Було б простіше.
- Ага. І ти б віддав грошву Здуньському з власної кишені?
- Здуньський, фі. – Гангстер махнув рукою, але його голос втратив попередню впевненість. - Домовилися б якось, бо ж він…
- Добре, я тебе слухаю: як конкретно? Запропонуй мені логічний план повернення йому такої каси Чи ти б хотів виступити проти його довірителів? Ну що ж, не соромся, з охотою послухаю твої задумки.
Невяр насупився. Легко докоряти комусь, хто втратив людину, автомобіль, палець і майже життя, коли самому спокійно спалося.
- Я теж був такої думки, - підсумував я. – Чехи хотіли мене прибити, бо тебе вони, вочевидь, не шанують. І далі будеш вести з ними бізнес