- Для нас існує тільки те що ми візьмемо собі від життя. Тут і зараз, а не в якомусь придуманому житті після смерті. – Артур сягнув до пояса, витягнув з піхов ніж. Той самий, який купив тоді, вже дуже давно, ще в Варшаві. – Притримайте його добре, будемо писати листа.
Міліціонер, що стояв на порозі мешкання, здригнувся, коли звіриний зойк болю відбився луною по сходовій клітці.
☭
Опершись о капот автомобіля Лубицький смолив сигарету, коли Артур на чолі своєї свити появився з двері під'їзду дванадцятиповерхового жилого дому.
- Щось довго ви там. – Майор подивився на вирване гранатою вікно і жестом показав своїм людям: д середини! Спецназівці в повному оснащенні почали неспішно висипатися з броньованого фургону, навіть не знімаючи зброї з плечей. – Хтось живим залишився?
- На жаль, нікого, Валерій Валерійович. Всі ліквідовані під час штурму ваших хоробрих хлопців.. У вас медика в групі часом немає? Один з моїх дістав.
- Конопенський до мене! А це що таке має бути, сувеніри збираєте?
Артур подивився на пластикову торбу з магазин, яку Серьожа тримав в руці і з якої густими краплями капала кров.
- Баранина свіжа у них в холодильнику була, шкода, якби пропала. Ви зможете встановити адресі дані родини за паспортом?
Майор взяв до рук закривавлений документ, перегорнув. Кивнув.
- На післязавтра… Ну, на понеділок буде точно.
- На суботу, - застеріг Артур. – Треба буде посилку швидко доставити, бо засмердить, і вони не з'їдять.
Хтось з його людей нервово засміявся, хоча міну мав не дуже веселу. Короткохвильова радіостанція на грудях майора зашуміла і відізвалася спотвореним голосом. Лубицький вслухався в рапорти, дивно подивився на Артура.
- Вимотуйтеся звідси, - буркнув він. – Мушу визивати кримінальну… Блядь, запусти поляка, щоб щось зробив..
Артур підійшов до командуючого операцією, став так близько,що той почув в його подихові ноту люлькового тютюну і тяжкий, аж гризучий запах парфумів, змішаний з пороховим димом.
- Я русский челавек. Ты меня понял, сука?!
Лубицький раптом почув себе я в часи першого року служби в офіцерській школі КДБ, коли інструктори батогом і чоботом доводили курсантам, що ті є ніким і нічого не можуть. Серед них виділявся один капітан-лейтенант, ще ветеран Вітчизняної війни. Лубицький зараз був готовий присягти батьківською могилою, що чув саме той тон голосу, навіть акцент…
- Так точно… - проковтнув майор слину.
- Не понял!? – гукнув Артур.
- Так точна, таварищ старшина! – гавкнув Лубицький, клацнувши каблуками і віддаючи салют. Міліціонери відірвалися від протоколів, які вони писали, здивовано подивилися на командира.
Люди Артура посідали до автомобілів з затемненими шибами, рикнули двигуни. Машини повернули і велично викотилися з місця побоїща, залишаючи спецназівців самих.
Лубицький подивився на своїх підлеглих.
- Ну, і чого витріщилися, дармоїди?! До роботи!
Він витяг з кишені хустку і витер спітніле чоло.
☭
- Артуре Вікторовичу, хтось до вас. Каже, що за дорученням Ніколаєвського.
Артур мстиво посміхнувся, підняв погляд над тарілкою, наповненою устрицями.
- Нехай почекає, - відізвався він до Серьожі, що стояв біля столика. Після операції в квартирі чеченців пройшло вже кілька днів, вони все ще чекали на відповідь. Скоріше за все, вона саме й прийшла. – Я ж зараз їм. Тобі смакує, лялечко?
Модель з дуже вже видатними вустами, яка сиділа напроти, посміхнулася на всі тридцять два зуба.
- Дуже смаковито. Вже не можу дочекатися десерту.
- Артуре Вікторовичу, та людина надалі чекає…
- Сержанте, ви такі нудні робитесь. Весь час той же самий?
- Той самий, Артуре Вікторовичу. Чорнявий такий собі, мабуть відтіля.
- Ну добре… Накажи Денисові відвезти Віку до апартаментів, нехай покаже їй, де я тримаю фільми. Починай розігріватися, лялечко.
- Вже роблю,Артур.
Модель затріпотіла віями, слухняно піднялася і, крутячи дупкою, рушила до виходу, Сергій проводжав її поглядом.
- Що, сержанте, хотіли б її виїбати? – заговорив Артур.
Серьожа деякий час змагався з думками, потім кивнув.
- Так точно, Артуре Вікторовичу, - признався охоронець.
- Браво за цивільну відвагу, Сергію Вікторовичу. Виношу вам похвалу перед строєм… А на разі попрошу доставити сюди прохача.
Охоронник вийшов, за хвильку повернувся, ведучи за собою бородатого, смаглявого типчика в шкіряній куртці.
- Ас-саламу алайкум, Артуре Вікторовичу.
Чеченець сів на вільне місце.