- Намагається нас надурити?
Звичайно. Ще зимою він зробив собі паспорт. Виїжджав на день-два, щоб перевірити, чи може без проблем покидати країну. Він буде хотіти зібрати як найбільше готівки і збігти.
- Сука… - матюкнувся Артур в безсилій злості. – Це він намовив Ліванєнку, щоб ми сюди приїхали. Мав надію на те, що ми почнемо розмову!
На дворі щось змінилося, з'явилося ще двоє людей, які тягнули третього під руки. За ними на подвір'я вийшов сам Мільченко в своїй полосатій футболці. Серед української бандитської братії він мав прізвисько Матрос, нібито за те, що в дитинстві міг плавати на бистрині Дніпра.
Ви приїхали і почали. Але ж тепер тобі відомо, що він замислює
Охоронники з автоматами закрутилися біля автомобіля, один відкрив багажник і поправив розкладену там чорну пластикову плівку.
Артур дивився, як Мільченко підходить ззаду до непритомного чоловіка і прикладає йому до потилиці пістолет з глушником.
- Знання про наміри противника – це ще не все.
Спалах, зброя підскочила в руці бандита. Обличчя полоненого розлетілося в кривавих бризках, тіло конвульсивно засмикалося.
Артур почув, як в низу живота у нього розливається збуджуюче тремтіння, він майже зігнувся навпіл в оргазмі досі не знаного бажання. Він дивився, тяжко дихаючи крізь зуби, як два посіпаки кидають трупа до багажника, а потім автомобіль на пригашених фарах рушає – через браму, в напрямку стіни дерев.
Ні. Але ж ти посідаєш дещо більше, правда?
☭
Київ робив дещо краще враження ніж Дніпропетровськ, хоча, все одно, виглядав, як то поетично виразив Ліванєнка, "ніби старий колгосп". Вулиці були ширшими, будинки більшими, а автомобілі дещо чистішими – і все ж таки, в порівнянні з Москвою, будь-яке інше місто мало право виглядати, щонайвище, блідо.
- Ну от і побач сам, Артуре! – Білорус розвів руки, ставши під колоною на Площі Незалежності. – Ти бачиш те золото, що на самому верхові наді мною?
Бізнесмен задрав голову, прислоняючи очі від сонця. Чорна фігура янгола стояла на позолоченій капітелі, тримаючи в руках… щось. Оливкову чи лаврову гілку? Зірки? Сухе листя?
- Бачу…
- Ну, і що ти про це скажеш?
- Якось трохи мало його…
- Ось, сам бачиш! Тепер тобі відомо, чому я до Москви переїхав!
☭
Готель "Україна" стандартом може, і не сильно відбігав від своїх московських відповідників, але ж було в ньому щось… дивне. Ключі з великими дерев'яними "гирями"; прибиральниці, які заходили до номерів, не питаючись; корзинка під туалетний папір поряд з унітазом…
А ще вчорашня свиняча котлета під сиром, яку подали на снідання.
- Я цього не з'їм, - пророкував зневірений Москаль, штрикаючи виделкою в злегка вже гумовате м'ясо. – Салат, ну то ще… але ж це… Гей, дєвушка! А яєчню можете зробити?
- Яєчня вже скінчилася, - кинула буфетниця, що проходила поряд.
- Як це… скінчилася?... Тільки восьма година.
- Їж, не перебирай харчами, - порадив йому Ліванєнко, уминаючий власну порцію. – Хто там знає, коли ще буде шанс?
Артур відклав виделку, роздивився по ресторанові, який досі ще дихав минулою епохою.
- Ну, ну це ж якесь знущання… Якщо все наше перебування має виглядати таким чином, тді я виписуюсь і повертаюся.
- Ой, не клейте з себе дурня, Артуре Вікторовичу… Зараз мають з'явитися наші, поїздимо по місту, не встигнемо озирнутися, вже й вечір буде. Дивіться, ось і вони!
До залу увійшли два бізнесмена,які разом з ними прилетіли з Дніпропетровська; Артур ще вчора увечері ідентифікував їх як бандитів у минулому, а сьогодні – "підприємців". Їм товаришував економний словами типчик, який зустрічав усіх вчора в аеропорту від імені місцевої братви. Він, в свою чергу, виглядав на функціонера служб або ж військового.
Українці були великими, рум'яними і веселими як люди, виховані на картоплі, салі та цибулі.
- Ну що, поспали, гаспада росіяни? – з сильним акцентом озвався один з рекетирів, Паша. Він відразу ж показався Артурові більш симпатичним, бо за вечерею, не соромлячись, згадував добрі часи СРСР і доводив, що соціалізм ще мав шанс тріумфувати як глобальний устрій.
- Ось тільки через стінку якийсь ідіот горлянку драв звечора, - пожалівся другий, більш антикомуністичний і проукраїнський в своїх поглядах. – Чи то американський футбол, чи то якесь інше підорство дивився. Нібито то там у них чемпіонат був, і як раз його команда грала.
- А ти звідкіля знаєш?
- Так він мені пояснював, коли я чемно так пішов попросити замкнути хавало. Товариш турист, кажу я йому, перша година ночі. Змилуйтесь, чесні працьовиті люди спати хочуть.