Влада нещодавно змінилася, товаришу полковнику. Ви вже почали процес очищення?
- А у вас в парламенті, товаришу полковнику, нещодавно помінялася влада. – Артур взяв люльку, почав витрясати цибух. – Ви вже почали процес очищення?
Його співрозмовник ледь помітно кивнув головою, промовисто поглянув на бізнесмена з Дніпропетровська, що схилився над вугіллям. Артур подивився, запитально підняв брову… Потім з розумінням усміхнувся.
- Ах. Закладаю,що це частина нашої трансакції. Не бажаєте самі бруднити собі рук?
- Такі речі повинні відбуватися за межами системи. І проводитися вони повинні…
- …ззовні. Коли і як?
- Як побажаєте, Артуре Вікторовичу. Але якщо я маю переказати на гору, що треба, то рекомендував би в міру можливості швидко.
Любите стріляти?
- Любите стріляти, товаришу полковник?
Колишня "людина з безпеки" посміхнувся, на цей раз широко і щиро, сягнув рукою за пазуху. Вийняв і подав Артурові пістолет.
- Тульський Токарєва, виробництва сорок дев'ятого року. Відома вам така зброя?
Москаль взяв зброю в руку з набожною честю. Обережно висунув обойму, відтягнув і спустив замок, клацнув бойком. Погладив вислужений, холодний метал.
- Сорок сьомий,товаришу полковнику, - відізвався він не своїм голосом. – Спеціальна серія для офіцерів НКВС. Продовжений хромований ствол з підвищеною міцністю, інша технологія гартування для внутрішніх частин механізму. Вони могли працювати годинами без збоїв, гасячи одного за одним ворогів народу.
На обличчі Руслана Давидовича на мить відбився блиск здивування, змішаного з подивом… А потім Артур одним плавним рухом сунув обойму на місце, шарпнув повзунок до заду, націлився і потягнув спусковий крючок.
Сухий, уриваний постріл прогримів луною між деревами. Птахи з лопотом крил підірвались з заростей, дівчина в "тойоті" пронизливо скрикнула, вискочила з багажника і побігла голою в ліс. Перекинутий гриль сипнув іскрами, розкидаючи гаряче вугілля на суху підстілку.
Зі сторони помосту надбіг другий з українців, кидаючи по дорозі бінокль і пляшку пива. Завмер, дивлячись на колегу, що вився на землі, розбризкуючи кров з простреленої легені.
Артур поволі піднявся, підійшов до смертельно пораненої людини. Безпристрасно подивився на раптом зблідлого Ліванєнку, який виглядав з автомобіля і спішно натягував штани.
- Проблема з набоєм тетешки така, товариш полковник, що відносно малий калібр і велика енергія кулі на вильоті не до кінця йдуть в парі з пістолетом.
Він сягнув по пиво,що стояло на туристичному столику. Відпив ковток, рештою полив вже висохлу підстілку, яка встигла спалахнути від гарячих вуглинок. Вогонь засичав і згас, перетворюючись на клуби диму і пари.
- В ході війни справа була іншою, коли треба було прострелити шолом фріца разом з його фашистською головою всередині.
Стогнучий та кашляючий кров'ю українець перевернувся на спину, благально склав долоні.
- Благаю вас, - прохарчав він. – Не забивайте… В мене жінка, діти…
Артур безцеремонно нахилився, ривком перегорнув пораненого на живіт, ногою притиснув його шию до землі.
- І тому службова інструкція рекомендувала постріл в основу черепа, який гарантував смерть навіть у випадку невеликих внутрішніх уражень.
Він приклав ствол до потилиці українця і потягнув спусковий крючок. Зброя гукнула вдруге тіло конвульсивно здригнулося і завмерло.
- Артуре, Богом в Трійці єдинім, що ти наробив? – Ліванєнко заламав мокрі від жіночих соків руки. – Людину забив! Ось так, без причини, просто, взяв і аби… Бо ж Мільченко нас…
Кадебешник підійшов ближче, озирнувся довкола. Подивився в напрямкові, куди втекла гола дівчина.
- Самогубство, - проголосив він вирок. – Або ж зовсім непояснена смерть, яку ми помітили тільки… Ну, скажемо, що назавтра в полудень. Ви зауважили щось раніше, Павло Юрійович?
Другий бізнесмен заперечно покрутив головою. Було помітно, що він з зусиллям калькулює всі можливі сценарії розвитку подій.
- Я? Ні…
- Надя теж нічого не бачила, - підхопив Ліванєнко. – Тільки знайдіть її, бо я не люблю ось та, посередині забави полишати.
Колишній офіцер прикрив очі на знак згоди.
- Довеземо до вашого готельного номеру, перев'язану червоним бантиком. Мільченко беру на себе, вам, панове, нічим не треба турбуватися. Артуре Вікторовичу, ви завжди так безпосередньо і дослівно все сприймаєте?
Москаль подивився на зброю, з якої ще йшов димок, обережно спустив курок.