Щоб пособити горю, призначають большевики всякі комісії та доручають їм обслідити, через що воно, мовляв, з нашого хазяйнування нічого не виходить. На папері ніби все й добре, а на ділі нікуди не годиться. Працює така комісія кілька часу, вимагає на себе теж неабияких грошей, бо треба ж і членам заплатити, і знающим людям — «спецам», нові пляни видумує, як горю пособити, а потім виходить, що все те дурна праця була, бо вирішено все по-новому переінакшити.
Через те й виходить, що большевицьке хазяйнування точнісінько таке, як робота того Трохима (з байки Глібова): латав Трохим свою свиту, відтинаючи на латки шматки, з тієї ж таки свити, аж поки вона негодящою стала.
Отака Трохимова свита вийшла з усього хазяйнування большевиків на Україні, чи як вони кажуть «совітська господарча політика» на Вкраїні.
13. ДО ЧОГО ДОВОДИТЬ БОЛЬШЕВИЦЬКЕ ХАЗЯЙНУВАННЯ
— Багато прийшлося б про це говорити та тільки нема чого довго розводитися. А проте головне слід зазначити.
Перше. Сільське господарство, найголовніше джерело багатства України, занепадає. Багато землі облогами лежить, не зорана і не засіяна.
Друге. Живий реманент: коні, худоба теж зменшився в числі. Тепер на Україні і коней, і корів та волів, не кажучи вже про свиней та овець, стало вдвічі менше ніж було до большевиків.
Трете. Фабрики та заводи переполовинилися. Нових не будують, бо ні на що. А на старих машини з кожним роком псуються й новими не заміняються. Те, що виробляється тепер на заводах чи фабриках, і дорого коштує, і часто нікуди не годиться.
Четверте. Залізниці теж приходять до занепаду. На багатьох лініях шпали не міняються вже кілька років, а майстерні для ремонту зачиняються. Там, де ходило на день 16 пар поїздів, ходить тільки 3. По деяких лініях зовсім нема руху, бо нема кому їздити, нема чим возити та й нічого возити. Пароплавство, як от на Дніпрі, на Десні, Прип’яті, Бугові, Донцю ще в гіршому стані, бо пароплавів зменшилося, за річками большевики не доглядають, як слід по-хазяйському.
П’яте. Дорожнеча життя стала в кілька разів більшою ніж була до большевиків. Багато потрібних речей дістати не можна, а коли й дістанеш, то за дуже великі гроші.
Шосте. Багато будинків по містах знищено, зруйновано і кілька років не мають ніякого ремонту. Нема що й казати, що нових не будують, бо ніхто не хоче та й нема за що.
Сьоме. Неврожаї частіше почали відвідувати Україну, а московська большевицька влада ради з ними не вміє дати. Ніде в світі неврожай не доводить до голоду, тільки большевики вміють до нього допустити.
Восьме. Народне здоров’я теж за большевиків погіршилося, бо не хватає ні лікарів, ні фершалів, ні ліків, а влада большевицька не звертає на це належної уваги. Через те то гуляють тепер у нас на Україні всякі хвороби, як от пропасниця-лихоманка, пранці тощо.
Дев’яте. Люди стали харчуватися тепер і гірше, і менше, як раніш (комісари тільки та комуністи їдять і більше, і смачніше), а через те населення України виснажується на силах, передчасно старіє, а діти родяться кволими та немічними.
Загалом кажучи: народне господарство України, як і господарство окремого хазяїна-хлібороба, захиталося, занепало і шкутильгає на всі ноги. Разом з цим і життя кожної людини стало хистким, ніби виточились із нього всі соки та сили, потрібні для нього.
14. ДИКЕ ПОЛЕ В ОСВІТІ ТА ПРАЦІ
Коли хазяйнування большевицьке до руїни господарства призведе, то порядкування їхнє в справах освіти та культурної праці дике поле заводе.
Як прийшли большевики в Україну, то зразу ж заарештували чимало учителів та учительок. Кого повбивали, а кого в Московщину послали. Одночасно «Просвіти» наші позачиняли, кажучи, що вони й контрреволюційні, і українством дуже пахнуть. Потім за панотців взялися і заборонили їм до школи ходити та слову Божому дітей навчати. Переполовинивши учителів, зачали їх на свою комуністичну віру перетягати та вимагати від них, щоб з дітей наших теж комуністів поробити. Одночасно почали вони все по-новому і по вищих школах заводити. Поставили там своїх доглядачів з своєї ж таки партії. Заборонили всякі книжки та газети друкувати крім своїх комуністичних. Задушивши вільне навчання і вільне слово, вони задушили і всяке громадське життя, бо зачинили всі товариства, всі союзи, клюби, сходини, зібрання тощо. Після п’ятирічної отакої праці большевиків на полі культурно-освітньому, край наш просто здичавів і став ніби диким полем, що бур’яном заросло.