Шкіл народніх стало менше ніж було за української влади. До середніх та вищих шкіл, як от університети, інститути, пускають учитись тільки комуністів, а інших — безпартійних — виключають.
Книжок друкується за большевиків теж куди менше, як от друкувалося за української влади. Та й книжки тепер друкуються тільки ті, на які дозвіл дає большевицька влада. Отож тепер здебільшого одне сміття друкується, бо інакше й не можна назвати комуністичних книжок.
Лісничих, агрономів, лікарів, фершалів, інженерів взагалі фахових людей стало тепер теж менше ніж було за української влади, бо декого з них большевики постріляли, а інших приневолили світ-за-очі тікати. Через це ні до кого тепер ні за порадою, ні слова розумного послухати.
За те руйнуючи та закриваючи потрібні людям товариства, большевики всю свою силу та грошей багато витрачають на те, щоб перше: «комсомольські» клюби де тільки можна заводити, друге — безбожницькі зібрання та маніфестації уряджувати, трете — церковні будинки відбирати та для «сельрад» їх віддавати, і четверте — пропаґандою та підкупом якнайбільше комуністів у нас заводити.
Не дивно, що завдяки цьому народ наш дичавіє, а большевицькі турботи про освіту та культуру допровадили до того, що:
Перше — роспуста, безсоромність, нечистота зводять собі міцне кубло не тільки по містах, а й по селах, не тільки чоловіки та парубки, а й жінки та й дівчата провадять часом життя гірше собачого.
Друге — сходяться і розходяться, беруть шлюб, а потім розводяться, хто хоче, коли і скільки хоче, бо такий закон і право большевики завели.
Третє — всяка гидка лайка, як от матюки московські, що навчила їх нас Москва, бо у нас люди не вміли лаятись так погано, поширилась, як бур’ян на дикому полі.
Четверте — розвелось злодійство, хабарництво, шахрайство, донощицтво тощо.
П’яте — безпритульні діти тисячами швендяють по містах, бо большевицька влада на це як слід не зважає. І тоді, як з малих хлопців виростають майбутні злодії, взагалі злочинці, то з малих безпритульних дівчат виростають розхристані поламані життям повії, що своїм тілом торгують та нечисті хвороби розносять.
Все оце — і квітоньки і ягодки большевицького ладу та їхньої просвіти. І хто знає де більше шкоди натворили большевики своєю руїнницькою роботою: чи знищуючи добробут господарчий, чи ламаючи та засмічуючи душу народню?
Та того мало, що ото говорилось про большевицьку владу. Треба додати, що вона єсть найбільш немилосердна і люта на світі. Вона не знає жалю до того, кого уважає за ворога свого. А як большевиків жменька, а тих хто кориться їм зі страху та примусу — мільйон, то виходе, що ворогом своїм вона уважає увесь наш народ. Большевики не вірять нам і бояться, як би ми не очуняли колись та не передавили їх, як тих щенят чи вошей. Підбивши нас під себе, скористувавшись темнотою та неорганізованістю українського народу, большевики терором — розстрілами та іншими карами — хочуть вічно тримати його на своєму налигачі і не жаліють ні грошей, ні сил, щоб вічно панувати над нами.
Для цього вони тримають на Україні багато свого війська — червону армію, міліцію, аґентів «ГПУ» і всяких доглядачів і явних, і тайних, щоб усе знати, що думає наш народ і чим він навіть дихає. Для цього ж вони і застрашують його нелюдськими утисками. Починаючи з 1918 року, пролили вони по нашій Україні цілі ріки крови, не тисячі, не десятки тисяч, а сотні тисяч людей наших замучили, закатували в тюрмах, чрезвичайках та «под стенкою». Ця кров і тепер не перестає литись, бо в тюрмах повно людей, а большевицькі кати посилають на смерть все нові жертви. Підщитано, що большевики за цей час розстріляли та замучили всякими способами більше як один мільйон наших людей. Замучили не тільки тих, проти кого мали докази, що то небезпечні для них люди, а й зовсім невинуватих. Найбільше занапастили селян, але й робітників та й інтелігенцію не помилували. Нема здається й сім’ї такої на Україні, де б большевики когось не замучили, не заарештували або на північ, в далекі, холодні країни не послали. Тепер арештовують вони не тільки за контрреволюцію, але й за невиплату податків. Арештовують і поодинці, і цілими сотнями. І ніде таких утисків, такого терору не роблять большевики, як у нас на Україні, ніде не виявляють вони стільки лютости, як у нас.
— А через що ж вони такі люті до нас? — запитав Лаврін.
15. ПРИЧИНИ БОЛЬШЕВИЦЬКОЇ ЖОРСТОКОСТИ НА УКРАЇНІ
— А ось через що. Я тобі зараз оповім. — Дядько Семен аж оживився трохи і підсунувся ближче до кума. — Слухай уважно, — промовив він — і затям, що я тобі буду говорити.