Читать онлайн "Мовні ґрати" - Целан Пауль - RuLit

Стіл, із древа годин, на ньому рисова страва й вино. За ним їдять, мовчать, п'ють.

Рука, цілована мною, ясніє устам.

(Du fragst ja, ich sags dir:)

Strahlengang, immer, die Spiegel, nachtweit, stehn gegeneinander, ich bin, hingestoßen zu dir, eines Sinnes mit diesem Vorbei.

Aber: mein Herz ging durch die Pause, es wünscht dir das Aug, bildnah und zeitstark, das mich verformt —:

die Schwäne, in Genf, ich sah's nicht, flogen, es war, als schwirrte, vom Nichts her, ein Wurfholz ins Ziel einer Seele: soviel Zeit denk mir, als Auge, jetzt zu: dass ichs schwirren hör, näher — nicht neben mir, nicht, wo du nicht sein kannst.

(Ти ж запитуєш, ось моя відповідь:)

Проходження світла, дзеркала, на весь простір ночі, поставлені одне проти одного, я, до тебе підштовхнутий, одно — думець із цим перебіжним.

Але: моє серце пройшло цей відтинок, воно зичить тобі ока, спраглого світу й потужного в часі, яке мене перевтілить —:

лебеді, у Женеві, я цього не бачив, ширяли, немовби кружляв бумеранг, нізвідки запущений, до мішені чиєїсь душі: стільки часу домисли мені, ставши оком, тепер: щоб я почув це свистіння, ближче — не тут, біля мене, не там, де ти не можеш бути.

Was hab ich getan? Die Nacht besamt, als könnt es noch andere geben, nächtiger als diese.

Vogelflug, Steinflug, tausend beschriebene Bahnen. Blicke, geraubt und gepflückt. Das Meer, gekostet, vertrunken, verträumt. Eine Stunde, seelenverfinstert. Die nächste, ein Herbstlicht, dargebracht einem blinden Gefühl, das des Wegs kam. Andere, viele, ortlos und schwer aus sich selbst: erblickt und umgangen. Findlinge, Sterne, schwarz und voll Sprache: benannt nach zerschwiegenem, Schwur.

Und einmal (wann? auch dies ist vergessen): den Widerhaken gefühlt, wo der Puls den Gegentakt wagte.

Що я вчинив? Я запліднив ніч, немовби можливі ще й інші, нічніші, ніж ця.

Птаха політ, каменя лет, тисячі прокреслених ліній. Погляди награбовані й зірвані, Море, спожите, пропите, промарене. Ця година, із затемненням душ. Наступна, сяйво осіннє, подане невидющому почуттю, що прийшло цим шляхом. Інші, чимало, бездомні й важенні з себе самих: побачені та обійдені. Знайди, зірки, чорні та велемовні: названі на честь зламаної присяги.

Але якось (коли? це також забуто): відчуєш таки гороїжний гак, там, де гупає пульс у зворотному такті.

Rundgräber, unten. Im Viertakt der Jahresschritt auf den Steilstufen rings.

Laven, Basalte, weltherz — durchglühtes Gestein. Quelltuff, wo uns das Licht wuchs, vor dem Atem.

Ölgrün, meerdurchstäubt die unbetretbare Stunde. Gegen die Mitte zu, grau, ein Steinsattel, drauf, gebeult und verkohlt, die Tierstirn mit der strahligen Blesse.

Круглясті могили, внизу. В чотиритактнім поступі року на стрімчаках доокола.

Лави, базальт, світлосерцем розтоплені брили каміння. Туф крем'янистий, де для нас народилося світло, ще до нашого подиху.

Оливкова зелень, морем наснажена недоступна година. Звернене до середини, сіре, камінне сідло, на ньому, ґудзувате, обвуглене звірине чоло з променистою зіркою.

Stunden, maifarben, kühl. Das nicht mehr zu Nennende, heiß, hörbar im Mund.

Niemandes Stimme, wieder.

Schmerzende Augapfeltiefe: das Lid steht nicht im Wege, die Wimper zählt nicht, was eintritt.