Тут я хочу відзначити тільки одне: не будьте вперті! Так, виявляйте наполегливість у досягненні мети, але не бийтеся головою об стіну, якщо є правильніший варіант. Не бійтеся змінити рішення – це ні в якому разі не буде ознакою слабкості чи невдатності. Якщо обставини змінилися, мають змінитися й ваші методи досягнення мети. Зберігайте гнучкість і рухливість – це дозволить вам досягти результатів за будь-яких обставин.
Отже, успіх вашого задуму вже близький, бо після створення плану дій до втілення мети в життя залишився всього один крок… Який? Дізнаєтеся, перегорнувши сторінку!
Розділ 7
«Уперед і тільки вперед!»
Принципи ефективного руху до мети
УДАЧУ ДУЖЕ СКЛАДНО РОЗГЛЕДІТИ – НАДТО ВЖЕ ВОНА СХОЖА НА ЗАСЛУЖЕНУ ВИНАГОРОДУ.
Ви любите чекати?
Особисто я – ні! Тільки не я! Я ненавиджу чекати!
І все ж у житті бувають моменти, коли ми повинні виявляти терпіння та витримку, і навчитися цього вкрай важливо. Більше того, іноді процес очікування буває навіть приємним. Наприклад, якщо ви чекаєте, коли народиться ваша дитина, або дивитеся, як ростуть ваші діти, – це незрівнянне відчуття! Я пам’ятаю, коли народився мій син, з яким нетерпінням я чекав, коли цей маленький чоловічок заговорить! Я дуже люблю спостерігати, як менеджери й керівники, яких я навчаю, здобувають перемоги й досягають поставлених цілей. Таке очікування анітрохи не засмучує мене – воно приємне. Цим я хочу сказати, що існують процеси, тривалі в часі в силу своєї сутності, і ми всі повинні вміти чекати. Тож не думайте, ніби я вважаю, що очікування – це завжди погано.
Однак існує й інший вид очікування, якого я просто терпіти не можу. Зізнаюся чесно, коли я з ним стикаюся, мені доводиться неймовірним зусиллям волі брати себе в руки, щоб не зірватися! Це відбувається, коли ви змушені нудитися, чекаючи внаслідок чиєїсь некомпетентності, безвідповідальності чи звичайної ліні! Тому що, коли ви змушені чекати, у вас виникає відчуття, ніби вас скували по руках і ногах. Напевно, ви опинялися в таких ситуаціях і добре розумієте, про що я. Таке чекання дратує мене не просто тому, що воно вносить незручності в моє життя. І не просто тому, що в таких ситуаціях ви відчуваєте, що людині, яка повинна вас обслуговувати і яка, власне, отримує за це гроші, на вас начхати. Це ще півбіди! Що мене остаточно виводить з рівноваги в таких ситуаціях – усвідомлення того факту, що я змушений розплачуватися за помилки, яких не робив! За великим рахунком, у мене виникає відчуття, ніби мене обкрадають. А коли мене обкрадають, та ще й відкрито, коли зачіпають мою гідність – навіть незважаючи на те, що в цій книжці я кажу, що вмію стримувати свої емоції і закликаю вас до того, – такі ситуації «будять у мені звіра».
Можливо, ви думаєте: «Джоне, у цій книжці ви вже так багато написали про те, що треба бути господарем становища, треба бути господарем своєї долі, так от і тримайте себе в руках!» Я тримаю себе в руках – так само, як і ви. І все ж, можливо, такий «ліричний відступ» здався вам трохи дивним. Але мені якраз не здається дивним те, що я говорю з вами чесно. І я навів його тут не випадково. Якщо вже так вийшло, що хтось «вкрав» наш час, треба, принаймні, подбати про те, щоб цього не сталося надалі. Але ось що цікаво! Так, подібні ситуації страшенно дратують і мене, і вас, але ті люди, які «крадуть» наш з вами час, – не найнебезпечніші злодії і грабіжники.
Багато людей кажуть, що вважають за краще все робити поступово, крок за кроком. Я й сам аж ніяк не прихильник авральних методів, і ми вже говорили про важливість «одного відсотка». Але «один відсоток» повинен бути частиною безперервного руху вперед!
Дуже часто я бачу, що люди, які пропонують діяти «крок за кроком», просто використовують це як відмовку, щоб не робити взагалі ніяких кроків, – і в результаті не отримати від життя того, що могли б! Я хочу запитати у вас про те, що зараз має принципову важливість, – чи не пригадуєте, як відкладали якісь важливі справи чи завдання «на потім»? А потім ще на потім і ще на потім? А потім ви починаєте займатися іншими речами, а якісь із найважливіших завдань так і залишаються невиконаними?…
Добре. А ось ще запитання… Чи буває так, що вам здається, ніби в майбутньому у вас знайдеться більше часу, щоб виконати важливе завдання, якого ви не хочете робити прямо зараз, і ви мовби чекаєте, коли у вас буде відповідний настрій, щоб взятися до справи з охотою?
Є й ще запитання. Коли «горять усі терміни» – вас це виводить з рівноваги? Лякає?
І останнє запитання. Як часто ви вагаєтеся, коли необхідно прийняти рішення, а у вас немає стовідсоткової впевненості ні в тому, ні в іншому виборі?
Якщо ви часто опиняєтеся в таких «непродуктивних» ситуаціях – а це саме те, з чим ми тут маємо справу, – велика ймовірність того, що у вас є звичка зволікати з виконанням справ і завдань. Й описані щойно ситуації – найяскравіші прояви такої залежності. Навіть якщо ви дотримувалися в усьому наведених у цій книжці рекомендацій аж до цього моменту, звичка відкладати на потім може звести нанівець кожну вашу перемогу, якої ви так тяжко досягали!
Я постараюся висловлюватися гранично чітко: навіть якщо ви налаштувалися на робочий лад, визначили основні цінності, установили цілі й розробили докладний покроковий план дій – усе одно треба буде зробити перший крок і взятися до безпосереднього виконання завдання!
Дуже часто я бачу, як люди ідеально організовують підготовку до робочого процесу, але в результаті так нічого й не роблять безпосередньо для того, щоб досягти поставлених цілей і перетворити мрію на реальність. Як я вже сказав, відкладання справи з дня на день схоже на наркотичну залежність, і з неї (як і «з голки») можна й треба «злазити».
У цьому розділі я хотів би запропонувати вам кілька практичних рекомендацій із цього приводу. Але для початку визначимося з тим, що ми в такому випадку маємо на увазі під словосполученням «відкладання справ». Що це таке?
У принципі відкладання справи означає, що ви відкладаєте на потім саме ті справи, якими повинні займатися прямо зараз. Або навіть так: ті справи, які важливі для вас, і ті справи, які ви й самі хочете, – і прийняли рішення – зробити. Таке інколи може відбуватися з кожним із нас. Знову-таки, я не хочу, щоб у вас від прочитання моєї книжки склалося враження, ніби я прагну зробити з вас бездушні бізнес-машини. Бувають випадки, коли відкласти справу на потім буде правильно. Серйозно! Іноді, саме в розпал авралу, буває дуже корисно… ні, не відкласти справу, звичайно, але просто зупинитися на хвилинку-дві й озирнутися навколо. І в цьому немає нічого страшного. Але! Ми повинні усвідомити, що коли відкладання справи з дня на день відбувається не інколи, а стає стилем нашої роботи, – ми крадемо у свого майбутнього. Ми на це погоджуємося.
І ось про що слід подумати. Ваш успіх багато в чому залежить від вашої здатності розпізнавати причини відкладання справ на потім і прояви цих причин у всьому їх різноманітті. Також і від вашої здатності швидко брати ці причини під контроль – перш ніж ваша «залежність» встигне знівелювати всі ваші можливості, зашкодити вашій кар’єрі і зруйнувати ваші стосунки з людьми.
Знову-таки я хочу підкреслити, що якщо ми з вами разом дійшли до цього моменту і ви дотримувалися викладених у цій книжці рекомендацій, усе одно необхідно приділити особливу увагу проблемі відкладання справ. Чому? За моїми спостереженнями, більшість людей влаштовує зволікання, бо їм бракує переконаності, цілеспрямованості, мотивації і впевненості у своїх силах, щоб прийняти рішення, яке їх так лякає. І це зрозуміло! Але ось про що варто серйозно задуматися – ці речі начебто не повинні вас турбувати. Адже якщо ви налаштувалися на робочий лад, привели до ладу свої переконання, установили цілі і визначилися з пріоритетними цінностями, а також намітили план дій – ви повинні «крок за кроком» рухатися вперед! Хороша новина саме й полягає в тому, що, якщо ви дотримувалися викладених у цій книзі рекомендацій, до цього моменту у вас уже майже не повинно залишитися «наркотичної залежності» від звички відкладати справи на потім. Тому що у вас вже повинні бути переконаність, цілеспрямованість, мотивація і впевненість у своїх силах.