Це було так захопливо – знаходити ниточки, які дають змогу керувати удачею!
«Але стривай, Джоне, – провадив я діалог сам із собою. – А як же дні, коли все йде якнайкраще: автобуси приходять вчасно, люди з тобою погоджуються, автомобільні затори розсмоктуються на очах, під ногами лежать загублені кимось гроші? Це ж справжнісінька удача, яка від тебе не залежить».
«Згоден, – відповів я собі. – Але все це стається, коли ти кудись їдеш чи йдеш? Коли ти вже щось запланував? Коли ти прийняв рішення і дієш? І навіть якщо ні – я не збираюся заперечувати феномен шансу або удачі (чи Божого благословення – називайте, як хочете)! Вони, безумовно, присутні. Але мені важливо інше: те, що я МОЖУ ВПЛИВАТИ НА БІЛЬШУ ЧАСТИНУ ПОДІЙ У МОЄМУ ЖИТТІ!
Так, хай я не всемогутній і не зможу гарантувати собі життя без будь-яких неприємностей. Але своїми діями я можу – як і успішні люди з усіх моїх досліджень – переходити на нові рівні життя, відкриваючи для себе нові можливості! Навіть якщо об’єктивна удача існує, Я СВОЇМИ ДІЯМИ МОЖУ ПІДВИЩИТИ СВОЇ ШАНСИ НА ТЕ, ЩО ВОНА УСМІХНЕТЬСЯ САМЕ МЕНІ!»
То до чого ж я прийшов?
На підставі всіх своїх досліджень я вивів власне визначення удачі, яке допомогло мені дуже багато чого досягти:
Ступінь успішності визначається нашим сприйняттям навколишнього світу і вибором, який ми робимо щодо кожної з можливостей, з якими стикаємося.
Виходить, що знайти удачу може кожен – важливо лише навчитися використовувати будь-яку нову можливість, тобто – робити правильний вибір! Й удача доступна всім нам – бо вибір є завжди!
На початку книжки ми говорили про те, що сьогодні ситуація у світі змінилася через економічну кризу. І багато людей шкодує, що вони не такі щасливі, як їм хотілося б. Але згадайте моє визначення кризи:
«Криза – це поворотний момент, коли компанії, їхні співробітники і керівники приймають рішення про можливості, що відкриваються перед ними».
По-моєму, воно дуже схоже на визначення успішності! Виходить, що криза – прекрасний привід підвищити рівень своєї удачі. Наше життя формується на підставі рішень, які ми приймаємо щодня, за будь-яких обставин.
Чимало людей не вірить у таку відповідальність за свою долю, вважаючи, що занадто багато в їхньому житті залежить від випадку.
Можливо. Але кожен випадок усе одно передбачає необхідність вибору – що з цим робити далі. Більше того, випадок – це, скажімо, виграш у лотерею. Це мало хто може контролювати, але й стається таке з людьми дуже нечасто. Якщо хтось каже, що йому постійно щастить, значить, він робить щось не так, як інші.
Яка моя головна думка?
Та, що ми контролюємо значно більшу частину свого життя, ніж звикли вважати.
Можливо, ви скажете, що половина вашого життя – це наслідки випадковостей. Але я з цим не згоден. Абсолютно непідконтрольними можуть бути не більше 10 % усіх подій вашого життя. А це значить, що 90 % всього життя підвладні вашому впливу! Але це залежить від того, як ви думаєте, які рішення приймаєте і які вчинки здійснюєте. Наприклад, просто зараз перед вами вибір: далі читати цю книжку чи покинути. Ви можете закрити її або спробувати сприйняти те, чим я намагаюся з вами поділитися, чи хоча б прийняти це до відома. Бо все, про що в ній говоритиметься, я переконаний, допоможе Вам на практиці віднайти контроль над своїм життям. (Це не так важко, як може здатися. І не так голослівно, поверхово й «пафосно», як багато хто звик вважати. Навпаки, це нескладно і вкрай корисно. Особливо в нових обставинах життя й бізнесу.)
Усім скептикам хочу сказати, що я вірю й у свій добробут та удачу. А інакше я, як і більшість людей, вірив би, що зі мною щось не так. І про який успіх тоді можна говорити? Уявляєте, чого мені вдалося б досягти за всі ці роки, якби я постійно скаржився про те, як же мені не пощастило опинитися в Росії? На жаль, багато людей щиро вірить, що їм не щастить, бо з ними щось не так. Негатив заповнює їхні життя, вони придумують нескінченні виправдання того, чому не можуть змінити своє життя, досягти більшого чи перестати бути жертвою обставин. Але як можна вважати себе жертвою, знаючи, що кожен із нас завжди має вибір? Так, часом він не найкращий – але він є!
Можливо, ця логіка вас не переконала. Прошу, не шукайте в ній неузгодженості. Звичайно, далеко не все в житті можна контролювати.
Та й чи потрібно? Невже не достатньо того, що кожен із нас може своїми діями і рішеннями ПІДВИЩИТИ СВОЇ ШАНСИ на успіх (або удачу – вибирайте, що хочете). Невже не прекрасно було б дістати, нарешті, контроль над своїм життям і перестати довіряти долю сліпому випадку, марно сподіваючись на якусь міфічну «удачу»? Упевнений, таке сподобається будь-кому, хто знає, чого хоче досягти. Навіть вірячи в удачу, людина завжди буде рада підвищити свої шанси, а підхід «Вибір – Удача – Можливості» – прекрасний козир у боротьбі за успіх.
Докази того, що можливо все
Хтось може зараз сказати: «Добре, припустімо, я можу підвищити свої шанси. Але ж є речі, яких просто неможливо зробити, хоч із шансами, хоч без! І чомусь моє життя саме з них і складається. Людина з моєю зовнішністю (освітою, доходами, оточенням) не може хоч чогось досягти! І те, що ти казав про “можливо все” мене досі не переконало…»
Безумовно, я розумію: ідея того, що «можливо все», досі здається комусь нелогічною. Але я впевнений у протилежному! Подумайте самі: що логічніше – припустити, що можливо все, чи намагатися довести, що існує щось у Всесвіті, що абсолютно точно ніякими способами, ніколи (з погляду часу – наприклад, у далекому майбутньому) НЕМОЖЛИВО? Думаю, що прихильники другої думки ніколи не завоюють титулу «Містер Популярність», бо ставлять під сумнів необхідність наукового прогресу і взагалі розвитку людства! Який сенс шукати рішення і рухатися вперед, вважаючи, що є речі, неможливі за будь-яких обставин? Уявляєте, що було б, якби вчені минулих століть вирішили, що:
• людина ніколи не підніметься в повітря (бо для людини неможливо літати) – і покинули б навіть спроби винайти літак;
• деякі хвороби (як от проказа) неможливо вилікувати – і дозволили б населенню Землі вимерти від епідемій;
• того, що неможливо побачити очима, не існує – і поставили б хрест на розвитку нанотехнологій, мікробіології тощо!
Хід історії доводить: «неможливість» чогось визначається сприйняттям людей конкретної епохи. І саме ті, хто відмовлявся з цією «неможливістю» миритися, рухали людство вперед, знаходячи творчі й нестандартні шляхи досягнення мети.
Волт Дісней якось сказав: «Зробити можна все, що зможеш побачити в мріях». Тобто можна втілити в життя будь-яку фантазію: якщо тобі вистачило уяви щось придумати – вистачить уяви й на пошук шляху реалізації. Так, є речі, які здаються неможливими в заданому формулюванні в конкретний час. Наприклад, «людина не може літати». Так, як птах, не може. Поки що. Але може інакше – на параплані, літаку, ракеті, повітряній кулі. А там, гляди, і біологія підтягнеться – почнуть крила людям імплантувати, як у фільмах про мутантів.
Як можна не повірити в те, що можливо все, якщо придивитися уважніше до досліджень у галузі зоології та нейробіології? Людина – єдина істота на планеті, мозок якої має функцію творчості! Тобто лише ми здатні придумувати щось на порожньому місці, не просто йти за логікою чи інстинктами, а шукати креативні розв’язання будь-яких, навіть незнайомих нам, завдань. Більшість людей використовує в житті хіба 2 % потенціалу свого мозку, а видатні вчені – не більше 10 %. І при цьому людство вже винайшло й застосовує просто неймовірні речі!
Ви скажете: «Так то ж учені… А мені що – так і сидіти зі своїми двома відсотками?»
Чому ж? Доведено, що в житті кожного з нас бувають ситуації, коли ми напружено шукаємо і знаходимо вихід із, здавалося б, безнадійного становища. Ми використовуємо більше від звичайних 2 %, якщо опиняємося в смертельно небезпечних обставинах (згадайте історії із серії «Неможливе можливо» про людей, які виживали у найкритичніших умовах, знаходили незвичайні рішення, розв’язували будь-які завдання). І для цього зовсім не обов’язково підніматися на айсберги чи лізти в пащу до крокодила. Повсякденне життя таїть у собі чимало небезпек, які змушують наш мозок працювати на багато разів продуктивніше.