ПРО МАЛИХ ДІТЕЙ, ЩО БУДУВАЛИ ПІД ВОДОЮ ХАТКИ
А метелик-нетля вже летів високо в повітрі й ніс на собі Ферду.
— Ти вмієш добре будувати, хлопче, — сказав він, коли вже пролетіли через дев’ять жучиних гір, дев’ять дощових нірок, шість жаб’ячих калюж і сіли нарешті на землю. — А чи зможеш ти будувати під водою?
— А чому б ні? Тільки навіщо це вам? — здивовано спитав Ферда.
— Ось побачиш, як заведу тебе до наших дітей, — сказав метелик, знов узяв Ферду на спину й полетів з ним далі, аж поки приніс його до маленького швидкого поточку.
— Бачиш? Ми з тобою у нетлів. Я — тато-нетля, поряд живе дядько-нетля, там далі — дід-нетля, а ось тут — діти кума-нетлі, — показав він на чистесеньке дно. — Дітей-нетлів ти, мабуть, ще зроду не бачив.
Діточки, це було справжнє диво! На це треба хоч раз поглянути! Такі маленькі черв’ячки шмигали по дну, й кожен з них був господарем власного дому. В кожного з них була власна хатина. Кожен сидів аж по шию в якійсь міцній коробочці, і тільки голова та лапки, які росли в них десь біля шиї, виглядали з тієї хатинки. І кожна хатинка була інакша.
Одне мале нетлятко ніби сховалося в довгий плетений кошичок, друге зліпило собі хатинку з камінців і черепашок, третє — з дрібного піску. Як я вже сказав, кожне нетлятко сиділо в хатинці так, що тільки лапки та голова виглядали назовні. Коли підпливав хтось, хто міг би скривдити їх, одразу ж кожне нетлятко ховалося в хатину так, що не видно було ані волосинки. А коли навкруги було безпечно, нетлятка одразу ж висували з хатинок голови та лапки й плавали по дну, ловлячи у воді що було їстівного.
Ото диво! Нічого такого Ферда ще зроду не бачив.
— Я б дивився на них з рана до вечора, — зітхнув він і став навколюшки біля води.
— Те, що ти бачиш,— сказав йому тато-нетля, — то ніяке не диво. То просто кумові діти. Інші теж будують собі такі хатинки. Проте мої личинки повинні мати хатки в сто разів кращі, і ти збудуєш для них ті хатки. Збудуй щось таке, аби про це говорили в цілому світі й цілий світ ходив на це дивитися.
— А тут, — вів метелик далі, — ось тут — мої діточки. Вже починають обгортатися піском!
Справді, трохи далі, в струмочку, було видно маленьких черв’ячків. Вони лазили по дну й тягли за собою довгі тільця, уже трохи обліплені піском.
— Ну, то берися до роботи! Завтра я прийду подивлюся, — сказав тато-нетля й полетів у кущі.
ЯК ФЕРДА РОЗПОВІДАВ КАЗКИ
«Чому б ні? Збудую! Атож. Але як же я дістануся до тих черв’ячків, коли вони у воді? — говорив собі Ферда. — Треба ж їх спершу зміряти. Найкраще, мабуть, затулити носа, щоб у нього не набралося води, й пірнути».
Зробив так і — гоп! — під воду. Та, бачте, коли почав обома руками міряти, то мусив пустити носа й одразу ж набрав у нього води.
— Ні, так не піде. Треба щось інше придумати, — сказав він, коли вже знову сидів на березі, і глибоко замислився.
І придумав. Зірвав стеблинку, порожню всередині, одним кінцем занурив її у воду, близько до личинок, і почав у ту травинку, як у рупор,гукати:
Алло, алло!
Слухайте об’яву.
Повідомляють трави,
Що зараз почнеться свято,
Тут будуть казки розповідати!
Як тільки личинки це почули, одразу ж повилазили з води. Ферда посадив їх рядочком коло себе й заходився міряти. Коли вони замовкли, він почав їм розповідати першу казку. Якщо хочете, можете й ви її послухати.
ПРО ТЕ, ЯК КОЛИСЬ ПОБІЛЬШАЛО ХРУЩІВ
Це казка про одного хлопчика, який хотів наловити хрущів, але не мав на це доброго коробочка і до того ж ще неохайно писав цифри.
У цього хлопчика, правда, був у кишені якийсь коробочок, але дірявий, з проламаним дном. Коли хлопчик упіймав першого хруща, хрущ знайшов у коробочку дірку й виліз у кишеню, а з кишені — хлопчикові на светрика. Але в останню мить, коли хрущ уже хотів розгорнути крильця, хлопчик упіймав його вдруге.
— Диви, в мене вже другий хрущ! — сказав він і вкинув хруща знову в коробочок.
Що я вам скажу? Через хвилину хрущ знову був назовні й заліз хлопчикові під светрик. Хлопець його знов упіймав. Потім він ще раз упіймав того хруща в себе на штанині, потім — на панчішці й ще раз на шапці. Тоді вже хлопець почав робити позначки, скільки він упіймав хрущів. Він і не подумав, що це може бути один і той самий хрущ, який тікає хлопцеві з коробочка!