Стражники в сяючих обладунках, зрозуміло, тут же візнали Тенар і пропустили її. Лакеї, оголосивши принцесі про її прихід, прихопили з собою хлопчика-пажа і вирушили гризти горіхи і пліткувати, що напевне становило їх основне заняття. Вітати гостю вийшли придворні дами. Дами нудьгували тут і були раді будь-якій гості, яка могла розповісти їм хоч якісь новини про похід короля проти драконів. Тенар довелося випити цю чашу до дна, і тільки тоді нарешті пані відпустили її і провели в покої принцеси.
Під час двох попередніх коротких візитів її спершу примушували, правда недовго, чекати в приймальні, а потім служниці з закутаними в покривала обличчями проводжали її в будуар принцеси — єдину темну кімнату в усьому цьому просторому будинку, повному повітря і світла. І принцеса завжди стояла посеред цієї темної кімнати в своєму безглуздому капелюсі з широкими полями, з яких до самої підлоги звисало червоне покривало, і виглядала так, немов її прибили до цього місця цвяхами. У такі хвилини вона дійсно своєю нерухомістю нагадувала цегельну камінну трубу, як справедливо зауважила леді Йеса.
Але на цей раз все було по-іншому. Як тільки Тенар увійшла до приймальні, десь далеко пролунав пронизливий вереск і тупіт ніг, немов люди кричали і розбігалися в різні боки. Потім в двері буквально влетіла принцеса і з диким криком, широко розкинувши руки, кинулася до Тенар і міцно її обняла. Тенар була маленька на зріст, і принцеса, дівчина висока і сильна, та ще й чимось перелякана, ледь не збила її з ніг, проте встигла підхопити і буквально втримала на вазі своїми сильними руками.
— О, пані Ара, пані Ара! Врятуйте, врятуйте мене! — кричала принцеса.
— А що сталося?
Принцеса розридалася — чи то від невідомого жаху, чи то від полегшення, чи то від того і іншого відразу. Тенар з її нечленороздільних і сумних скарг і схлипувань вдалося зрозуміти лише окремі слова щодо дракона і жертви.
— Ніяких драконів поруч з Хавнором немає, - суворо сказала вона, вивільняючись з обіймів принцеси. — І нікого тут в жертву не приносять. І взагалі, про що мова? Що тобі такого наговорили?
— Ці жінки сказали, що сюди летять дракони і що в жертву їм принесуть королівську дочку, а зовсім не козу, тому що вони чаклуни, і я дуже злякалася! — Випаливши це, принцеса витерла сльози, стиснула кулаки і щонайшвидше постаралася взяти себе в руки. Вона була дійсно охоплена жахом, непідробним і некерованим. Тенар стало шкода її. Однак вона не дозволила собі проявити цю жалість. Цій дівчинці пора навчитися вести себе гідно в будь-якій ситуації!
— Твої служниці неосвічені і погано знають тутешню мову, так що просто нічого не зрозуміли і чортзна-що тобі наговорили! — сердито сказала Тенар. — Між іншим, сама ти і зовсім не знаєш ні слова ардичною. А якщо б знала, то відразу зрозуміла б, що боятися нема чого. Хіба ти бачила, щоб хтось ще метався тут від страху з криками і сльозами?
Принцеса не зводила з Тенар очей. Цього разу на ній не було ні безглуздого капелюха, ні покривал, вона була одягнена в легкий повітряний одяг, бо день був жаркий, і Тенар вперше бачила перед собою не якийсь неясний силует під незліченними червоними покривалами. Принцеса була на диво гарна на вроду, хоча очі її і опухли від сліз, а обличчя було вкрите червоними плямами. Рудувато-каштанове волосся, карі з рудими іскорками очі, округлі плечі і руки, повні красиві груди, тонка гнучка талія — коротше, чарівна юна жінка в розквіті своєї краси і сили.
— Але ж нікого з цих людей і не збираються приносити в жертву, — промовила вона нарешті нерішуче. — Тільки мене!
— Ніяких жертв! — відрізала Тенар.
— Але тоді навіщо сюди летять дракони? — Тенар важко зітхнула, набралася терпіння і сказала:
— Знаєш, дівчинко, нам з тобою потрібно обговорити безліч найрізноманітніших речей. І якщо ти станеш сприймати мене як свого друга…
— А я і сприймаю! — вигукнула принцеса і що було сил стиснула праву руку Тенар. — Ти і є мій друг, у мене ніяких інших друзів немає, і я готова пролити заради тебе свою кров!