— Але Порохолап і Пісколапка все ж старші новаки, — зауважив Круколап.
Вогнелап кивнув:
— Зборище буде важливим. Клани зустрінуться вперше, відколи зник Вітряний Клан. Жоден кіт не знає, що Тіньовий Клан скаже про це.
Тихий рявкіт Тигрокігтя перебив їх:
— Маєш рацію, малий, — вояк підкрався до них непоміченим. — До речі, Вогнелапе, — м’яко додав він, — Синьозірка хоче тебе бачити.
Вогнелап підвівся. Цікаво, чого б то Синьозірка хотіла його бачити?
— Зараз же. Якщо ти не зайнятий, — нявкнув Тигрокіготь.
Вогнелап зірвався і стрімголов кинувся через галявину до лігва Синьозірки.
Синьозірка сиділа надворі, нетерпляче помахуючи хвостом. Побачивши Вогнелапа, вона підвелася і вичікувально подивилася на нього.
— Тигрокіготь сказав мені, що бачив, як ти сьогодні розмовляв із котом з угідь Двоногів.
— Але… — почав Вогнелап.
— Він казав, ти почав із ним бійку, яка закінчилася тим, що ти ділився з ним язиками.
— Це правда, — визнав Вогнелап, відчуваючи, що його хутро настовбурчилося, ніби для захисту. — Але він мій старий друг. Ми з ним росли разом, — він запнувся і нервово ковтнув. — Коли я ще був домашнім.
Синьозірка довго вдивлялася в нього.
— Ти сумуєш за старим життям, Вогнелапе? — запитала вона. — Подумай добре, але зараз.
— Ні, — він похитав головою. Як Синьозірка могла таке подумати? Що вона намагалася з нього витягнути?
— Ти хочеш покинути Клан?
— Звісно, ні! — це питання глибоко вразило Вогнелапа.
Синьозірка, здавалося, не відчула почуття у його відповіді. Вона похитала головою, раптом ставши старою і втомленою.
— Я б не засуджувала тебе, якби ти покинув нас, Вогнелапе. Мабуть, я надто багато від тебе очікувала. Можливо, я поспішила з рішенням, бо Клану були потрібні вояки.
Вогнелап здригнувся від жахливої думки про те, щоб назавжди покинути Клан.
— Але моє місце тут! Це мій дім! — запротестував він.
— Мені потрібно більше, ніж просто це, Вогнелапе. Я маю вірити у твою відданість Громовому Кланові, і надто зараз, коли очевидно, що Тіньовий Клан планує напад. Тут немає місця для тих, хто не певен, належить їх серце минулому чи сьогоденню.
Вогнелап глибоко вдихнув і заговорив, ретельно добираючи слова:
— Коли я сьогодні зустрів Ляпка (це той кіт, за розмовою з яким мене побачив Тигрокіготь), я побачив, яким би було моє життя з Двоногами. Я щасливий, що не зостався. Я пишався тим, що пішов, — він незмигно витримав погляд Синьозірки. — Зустріч із Ляпком переконала мене, що я прийняв правильне рішення. Я б ніколи не був задоволений безтурботним життям кицюні.
Синьозірка якусь мить пильно дивилася на нього, примруживши очі. Тоді кивнула:
— Чудово. Я вірю тобі.
Вогнелап схилив голову на знак поваги і тихо, заспокоєно видихнув.
— Я розмовляла із Жовтоіклою, — вже лагідніше нявкнула Синьозірка. — Вона про тебе високої думки. Знаєш, вона ж мудра стара кішка. І, здається мені, не завжди мала такий паскудний характер. Насправді, гадаю, з часом вона мені сподобається.
Вогнелап відчув дивне тепло задоволення на цих словах. Можливо, поки він про неї дбав, то прив’язався до неї, незважаючи на її паскудний характер. Хай там як, він радів з того, що Синьозірці вона теж подобалася.
— Але є в ній дещо, що мені не подобається, — спокійно провадила Синьозірка. — Поки що вона житиме із Громовим Кланом, але залишиться в’язнем. Королеви подбають про неї. Ти ж маєш зосередитися на тренуваннях.
Вогнелап кивнув і уже чекав, що його відпустять, але Синьозірка ще не закінчила:
— Вогнелапе, хоч сьогодні ти й повівся нерозумно, забалакуючи до хатнього кота, Тигрокігтя таки вразили твої мисливські навички. Насправді він повідомив, що ви всі добре впоралися. Я задоволена твоїми успіхами. Ти підеш на Зборище — ви всі троє підете.
Вогнелап заледве встояв на ногах від захвату. Зборище!
— А що ж Порохолап і Пісколапка? — пронявчав він.
— Вони зостануться і охоронятимуть табір, — відповіла Синьозірка. — А зараз можеш іти.
Вона змахнула своїм довгим хвостом, відпускаючи його, і продовжила вмиватися.
Сіролап і Круколап вражено дивилися, як Вогнелап, весело підстрибуючи, прямує до них. Вони знервовано чекали на нього біля пня.
— Ну? — нетерпляче запитав Сіролап. — Що вона сказала?
— Тигрокіготь розповів нам, що сьогодні вранці ти ділився язиками з кицюнею! — випалив Круколап. — Ти в халепі?