— З приємністю, сер! — квапливо сказав він.
Прикинувся і генерал Крапc. Поява квітучого Джона Файна в більярдній не могла поліпшити настрою «Бізона». Артур Крапc з презирством ставився до цього надспортивного молодчика. Молодий розвідник своїм виглядом ніби говорив Крапсу: «Ви, Крапc, тішитесь владою, а я — своєю буйною молодістю. Ви жуєте свій дієтичний салат і сьорбаєте кисле молоко. Вас по ночах мучить безсоння. Ви своє вже відспівали, а я своє тільки починаю».
Артур Крапc не любив Файна ще й тому, що той майже не почував своєї залежності від нього, не потребував його заступництва, бо мав сильнішого покровителя в центральному розвідштабі.
На зеленому більярдному сукні не залишилося куль. Партію виграв «Бізон». Він поклав кий впоперек стола і, дружньо посміхаючись, сказав:
— Спасибі, Файн, за впертий опір.
Файн у свою чергу приємно посміхнувся, схилив голову:
— Дякую за блискучу атаку, сер.
— Ну, поговоримо про «Колумбуса», — запропонував «Бізон», прямуючи в куток більярдної, де палав камін.
Приступаючи до справи, якій присвятив усе життя, генерал зовсім перемінився. Маленькі тьмяні очі заблищали, на дряблих щоках з'явився рум'янець, і в голосі прозвучала відверта панська владність.
Вмостившись у кріслі правою щокою до вогню, димлячи смердючою сигарою, «Бізон» сказав:
— Доповідайте!
— Моя доповідь, сер, цього разу буде дуже коротити. Нам досі, на жаль, не вдалося з'ясувати, що трапилося з «Колумбусом».
«Бізон» здивовано поглянув на Файна і презирливо посміхнувся:
— Як це розуміти? Ви, здається, і досі не хочете вірити в те, що операція «Колумбуса» провалена?
Пробачте, сер, я хотів тільки сказати, що мені не вдалося з'ясувати причини провалу операції «Колумбуса». Ми втратили зв'язок з Явором і тому нічого, зовсім нічого не знаємо. Є підстави думати, що провалився і Стефан Дзюба, наш резидент у Яворі.
— Як ви підтримували з ним зв'язок?
— За допомогою провідника вагона з поїзда Явір — Будапешт. Це через нього ми одержали документи Бєлограя, добуті нашим резидентом. Але провідника нещодавно перевели на іншу лінію, всередині країни.
— А рація? Чи мав її явірський резидент?
— Так, мав, але користувався нею лише в тих випадках, коли не міг зв'язатися зі мною іншим способом.
— Де зберігався радіопередавач?
— Дзюба мав абсолютно надійну схованку. В безлюдному гірському лісі.
«Бізон» замислено подивився на вогонь в каміні, погрів над ним руки.
— То ви гадаєте, — сказав він після паузи, — що разом з Кларком провалилися Дзюба і агент Скибан?
— Так, сер.
— А які у вас підстави для цього?
— Цілковите мовчання Дзюби. Втративши можливість інформувати мене через провідника поїзда Явір — Будапешт, Дзюба повинен був негайно зв'язатися зі мною по радіо. Він цього не зробив. Отже — провал!
— Не обов'язково, — заперечив «Бізон». — Ви, сподіваюсь, регулярно читаєте «Закарпатську правда»?
— Так, сер.
— А чому номер від двадцять п'ятого квітня не прочитали?
— Ще не роздобув. А що там?
«Бізон» потягнувся до мармурової дошки каміна, взяв портфель, вийняв з нього свіжий номер «Закарпатської правди».
— Зверніть увагу на замітку, надруковану на четвертій сторінці, у відділі пригод.
Спохмурнівши, в передчутті чогось поганого, Файн прочитав таке:
«Нещодавно на гірській дорозі в Оленячому урочищі звалилася в провалля вантажна машина, яка належала явірській артілі «Меблі». При катастрофі загинули голова правління Дзюба і шофер Скибам. Районна автоінспекція встановила причини аварії. Дзюба, не маючи прав на водіння машини, відсторонив від управління машиною Скибана і сів за руль. Будучи в нетверезому стані, адміністратор злочинно використав свою владу, що коштувало життя йому і шоферу, а правлінню артілі — машини».
Джон Файн повернув газету «Бізону», голосно зітхнув:
— Ху, полегшало! Признатись, я чекав гіршого. Отже, Дзюба і Скибан не провалилися разом з Кларком. О, це різко міняє всі мої припущення.
— Передчасно радієте, Файн, — скривився «Бізон». — По-моєму, не виключено, що Дзюба все-таки провалився.
— А як же газетна хроніка?
— Цю хроніку могла вигадати радянська контррозвідка з метою ввести нас в оману.
— Але «Закарпатську правду» читаємо не тільки ми з вами. В Оленячому урочищі живуть тисячі людей. Їх не обдуриш. Ні, сер, замітка, напевне, відповідає дійсності.
— Припустимо, що ця подія мала місце. Але яка її справжня причина? Чи справді Дзюба був п'яний? Чи не свідомо він спрямував грузовик у провалля? Коли так, то чому? Чи не тому, що відчув на шиї зашморг цього, як його…