Абдалла ж не міг зупинитись і пустився берега. Він захопився вином і став колекціонувати пляшки «Château Lafite Rothschild» будь-якого віку. Він також почав переговори щодо купівлі двох чистокровних арабських скакунів в одного британця, сподіваючись таким чином відновити спадщину родини своєї бабусі. Він намагався купити мовчання своєї дружини в день її народження і подарував їй каблучку ювелірного дому «Chopard». Сказав, що діамант для неї добули зі стародавньої індійської шахти, а яскравий рубін у формі серця — з долини Могоу. Самі камені були вправлені в рожеве золото. Він придбав «Porsch Panamera Turbo S» і водив його (а водій сидів поруч) із шаленою швидкістю, повертаючись на світанку з «Casino du Liban» куди привела його пристрасть до азартних ігор. Спочатку він сидів за ігровими автоматами, потім перейшов за стіл для блекджеку, а звідти — до класичної рулетки. Захмелілий від постійних лестощів його геніальному вмінню передбачити шанси на удачу, він наполегливо залишався один за тим самим столом, привертаючи увагу гравців тим, як розподіляє ставки. Але щоразу, як він наближався до виграшної комбінації, адміністрація закладу змінювала круп’є, усі його розрахунки провалювались і він мав починати спочатку.
Абдалла біг наввипередки з часом, але кінець не забарився і наздогнав його, коли за другим обшуком та появою слідчого стало зрозуміло, що справа серйозна. Багато хто в друкарні не надав значення книжці, яку так швидко забрали зі столу Абу Шаара, і не збагнув сенсу цього стрімкого візиту. Проте родина ас-Садіків добре зрозуміла: хоч скільки вони залишалися в тіні і дбали про найменші дрібниці, та знали, що Інтерпол і європейська поліція дуже прагнуть розкрити й зруйнувати мережу, а Центральний банк знає про цю справу, і влада не зможе нехтувати репутацією країни. Хусейн ас-Садік не розкривав своїх джерел, але він не помилився:
— Ніщо не може тривати вічно, — сказав він і додав з розважливістю мудреців: — Вони нічого не мають на нас, ми вийдемо сухими з води. Припинимо друкувати вночі і використовувати фейкові компанії для прикриття — у цьому більше немає сенсу. І подивимося, що буде далі.
Іншими словами, Абу Хусейн збирався перейти до інших справ: контрабанди діамантів або зброї. У друкарні не залишилося нічого від родини ас-Садіків, крім нічного сторожа, який продовжував зберігати пильність. Його прискіпливість тільки зросла, щоб на власні очі бачити, чи все повернулося на круги своя. Він виконав свою місію, доповівши Хусейнові ас-Садіку, що він побачив у друкарні вночі, і той подзвонив Лутфі Караму, щоб розповісти подробиці.
Лутфі й сам схилявся до думки, що трапився якийсь внутрішній ексцес, і він не довіряв синовій дружині. Він сидів у своєму кріслі і нервово бив палицею по підлозі кабінету, чекаючи, поки від Абдалли вийде працівниця, розмова з якою затяглась, а потім запитав його прямо:
— Ти казав своїй дружині, чим ми тут займаємося?
Абдалла заперечив і нагадав батькові, що той питає про це вже втретє. Лутфі підвищив голос:
— Добре, тоді звідки вона знає, що вночі ми зустрічаємося з чоловіком із високим, як у жінки, голосом? Вона що, спускається в друкарню вночі? Чи, може, ці трикляті двері між верхнім і нижнім поверхами були відчинені весь цей час?