Виявилося, що люди, які їх прихистили, були культурні та виховані. Вони лише запитали імена жінки та хлопчика і, щоб не поставити її в незручне становище, не питали ні про сім’ю, ні про те, звідки вони прийшли. Тож вона пішла з життя, залишивши чотирирічного хлопчика, який умів вимовляти, затинаючись, лише кілька незв’язних слів. З плином часу та турботою до нього повернулося здоров’я, він подружився з дітьми цього дому і пішов з ними до школи в місті Захле, де його записали під прізвищем його нової родини — Абу Шаар.
Через кілька місяців після закінчення війни та розміщення французької армії в долині Бекаа до містечка прибув чоловік верхи на мулі. Він продавав прянощі, запах яких усюди з’являвся раніше за нього. Він зупинився в тіні падуба на площі, де зібралося кілька покупців, і запитав їх про жінку з сином, що проходили тут у роки голоду. Він не сказав, які стосунки чи спорідненість їх пов’язують, боячись, що буде змушений узяти на себе дитину, але родина, яка прийняла їх, полюбила хлопчика і не тільки не збиралася позбутися його, а й дала йому своє прізвище. Важливим було те, що продавець прянощів повідомив: село, з якого прийшла ця жінка, стало пусткою, і ніхто з тієї жменьки мешканців, яким вдалося вижити, не повернувся туди. Потім він розповів трохи більше про саму жінку. Вона домовилася зі своїм чоловіком, що вони тікатимуть із села в різних напрямках. Вона взяла одного сина і пішла на схід, а він узяв другого сина й доньку і спустився з ними до Бейрута, де вони побиралися на вулицях, але не витримали і померли від голоду. Їх поховали з багатьма іншими жебраками: закопали в спільній широкій могилі неподалік стайні, куди клали тіла так, як знаходили на дорогах, — не миючи, не обгортаючи саваном, одне на одне. Власник мула закінчив свою історію й пішов з містечка, і потому його більше ніхто не бачив. Він так і не пояснив, що пов’язувало його з цією сім’єю чи цим селом, яке виморив голод. А хлопчик виріс під крилом родини, яка дала йому домівку і додала його ім’я до своїх синів. Він одружився і мав одного сина, успадкував будинок, у якому мешкав, і не знав ані свого походження, ані імені матері, ані справжнього прізвища.
Фарід вирішив, що дізнався все, що міг і хотів знати про своє минуле.
32
Абдалла замкнув двері офісу зсередини, коли працівники пішли, і почав переглядати відеозаписи за останні дні. Він розумів, що на нього чекають довгі нічні години, записані на камерах, темрява і розсіяні цятки світла. Він перемотав відео вперед, доки перед ним не з’явилася лампа, що світилась і окреслювала коло навколо столу коректора арабської мови, котрий, як і обіцяв, схилився над товстим стосом коректури. Абдалла перемотав відео ще швидше: ніч довга, а на зображенні не було нікого, крім Фаріда, що сидів спиною до камери. Жодного руху, крім рухів його правої руки, що тримала ручку. Абдалла був спантеличений тим, як передивитися все: так, він знайшов відео з коректором, але не знав, що саме шукає.
Саме Хусейн ас-Садік наполіг на встановленні повної системи камер цілодобового відеоспостереження. Камера коло зовнішнього входу виходила на дорогу, що йшла вгору від вулиці з ресторанами й клубами до друкарні. Це була саме та дорога, яку потрібно було додатково освітлювати вночі. На території, яку охоплювала камера в жакарандовому саду, нічого не відбувалось, але вони вважали, що вона зареєструє проникнення з метою крадіжки, якщо таке трапиться. Ще одна камера була в задньому підвалі. Її встановили, коли майстра Аніса не було, і як тільки він про неї дізнався, то нашепотів Абдаллі на вухо поважні заперечення проти неї там, тому Абдалла викликав майстра, який її демонтував. Інша камера охоплювала нову машину «Гайдельберґ» і все, що відбувалося навколо неї. Ще дві були у великій залі між іншими машинами та працівниками: одна, при вході в будинок, була закріплена на статуї оголеної Венери і показувала Флер, коли та виходила за покупками, а друга була у вітальні. Її зірками були собачка породи мальтійський бішон, що спав на дивані, і Сабін з Ніколь, які, розтягнувшись на підлозі, чубилися через олівці, коли їхньої матері з читанням не було поряд.