Ясна річ, законопроект так і не перетворився в закон, але він добряче вдарив по лавах ірландців у парламенті, котрі ще раніше разом намагалися нав'язати міністерству законопроект, який зобов'язував усіх чоловіків пити ірландське віскі, а жінок — носити ірландський поплін, але до кінця зборів Великий поплін і Ліга віскі вже не становили загрози.
Отже, не було підстав очікувати на скоре втручання сера Абрагама, і через те барчестерську братію й надалі розпирало від непевності, надії і мук.
Розділ 8. Пламстедська резиденція
А зараз прошу читача навідатися до резиденції владики Пламстедського, а оскільки навідуємося туди вдосвіта, треба знову піднятися до спальні архідиякона. Господиня маєтку саме пішла до вбиральні. Ми не будемо заглядати туди своїми мирськими очима, а одразу попрямуємо до невеличкої внутрішньої кімнати, в якій архідиякон одягався і тримав свої чоботи і проповіді. Там ми й будемо стояти, уявляючи, наче двері тієї кімнати відчинені настільки, щоб уможливити розмову між нашим отцем Адамом і його любою Євою.
— Сам винен, архідияконе, — мовила вона. — Я відразу казала, чим це все скінчиться, і за це тато буде вдячний лише тобі.
— Будь добріша, люба, — відповів архідиякон, стаючи в одвірку свого гардеробу, закутавши обличчя і голову в шорсткий рушник, яким затято обтирався. — Як ти можеш таке казати? Я роблю все від себе залежне.
— А треба було не робити, — перебила його дружина. — Якби ти просто дозволив Джону Болду час від часу приходити до тата, що подобалося їм обом, вони з Елеонорою вже побралися б і ми і слова не почули б про цю справу.
— Але, люба…
— Та ні, архідияконе, все ж добре, ти взагалі не помиляєшся. Навіть на мить не подумаю, що ти зміг би визнати свою помилку. Але правда така, що своїми зачіпками ти налаштував хлопця проти тата.
— Але, кохана…
— І все через те, що ти не хотів мати Джона Болда собі за зятя. А як сестрі тепер бути? У тата й шилінга немає, і хоча Елеонора доволі хороша, кралею її аж ніяк не назвеш. Я чесно не знаю, де вона знайде собі ліпшу від Джона Болда партію. Чи бодай таку саму, — додала роздратована сестра, востаннє викручуючи останній шнурок.
Доктору Ґрентлі ці нападки видалися вкрай несправедливими, та що він міг вдіяти? Він справді зачепив Джона Болда, він справді не хотів мати його собі за зятя, і ще кілька місяців тому навіть одна думка про це збурювала гнів усередині архідиякона. Та тепер все змінилося. Джон Болд виявив свою силу, і хоча досі залишався відразливим для архідиякона, силу треба поважати, тому з висоти свого сану отець почав думати, що такий союз може бути доволі розважливим. Попри це, його гасло не змінилося: «Не здаватися». Архідиякон буде битися далі. Він досі щиро вірив в Оксфорд, у лаву єпископів, у сера Абрагама Гепгазерда, у самого себе. Сумніви і думки про поразку обсідали його тільки тоді, коли залишався наодинці з дружиною. Архідиякон вкотре спробував виявити місіс Ґрентлі свою впевненість, уже вдвадцяте почав розповідати їй про сера Абрагама.
— Ой, сер Абрагам! — мовила вона, складаючи ключі від маєтку до кошика, перш ніж спуститися вниз. — Сер Абрагам не знайде Елеонорі чоловіка. Сер Абрагам не знайде татові нове джерело прибутку, коли його попруть із богадільні. Мотай собі на вус, архідияконе: поки ти за компанію із сером Абрагамом будеш воювати, тато втратить свою посаду. І що ти будеш робити, коли вони з Елеонорою сядуть нам на шию? А до того ж хто заплатить серу Абрагаму? Гадаєш, він візьметься за цю справу просто так?
По цих словах дружина спустилася на сімейну молитву в колі дітей і прислуги — взірець хорошої і мудрої дружини.
Бог благословив доктора Ґрентлі щасливою, квітучою родиною. Першими народилося троє хлопців, які зараз приїхали додому на канікули. Їх звали Чарльз-Джеймс, Генрі та Семюель. Дві молодші дитини (всього дітей було п'ятеро) — донечки. Старша, Флоринда, яку назвали на честь дружини архідиякона Йоркського, була просто Божим дитям. Молодшу хрестили ім'ям Ґрізель, на честь сестри архідиякона Кентерберійського. Хлопці всі були розумні і подавали хороші надії гідно зустріти земні клопоти і випробування. І все ж всі були різні, кожен мав свій характер і своїх прихильників серед батькових друзів.