Десь годину чи дві архідиякона в кабінеті ніхто не тривожив, аж поки у двері не постукали і не сповістили про прихід містера Чедвіка. Рабле заховався в потаємну шухляду, м'яке крісло немов навмисно відсунулось, архідиякон спритно відсунув засувку, і коли управитель увійшов, побачив архідиякона за звичною роботою на благо церкви, якій той служив такою корисною опорою. Містер Чедвік щойно прибув з Лондона, а тому архідиякон очікував від нього важливих новин.
— Сер Абрагам нарешті відповів, — мовив містер Чедвік, вмостившись.
— Ну, ну, ну! — нетерпляче викрикнув архідиякон.
— Там переповідати не переповісти. В одне слово не вміщу, можете самі почитати. — Тут він подав примірник з відповіддю, загорнений у бозна-яку кількість аркушів, яку генеральний адвокат зміг втиснути на звороті і на полях документів, які йому надіслали раніше.
— Його висновок такий, — мовив Чедвік, — що у справі є одна слабина, тому нам краще нічого не робити. Справу завели на містера Гардінга і на мене, а сер Абрагам її веде, і стосується вона формулювань у заповіті й подальшого розподілу умов у богадільні, хоча ми з містером Гардінгом тільки оплачувані службовці. В такому разі підсудними мали бути або муніципалітет Барчестера, або капітул вашого батька.
— Овва! Отже, добродій Болд вийшов не на той слід, правда?
— Так вважає сер Абрагам, але майже будь-який слід виявиться не тим. Сер Абрагам каже, що якби вони подали позов проти муніципалітету чи капітула, ми б загнали їх у безвихідь. На його думку, найпевніше треба було позиватися проти єпископа, та навіть так ми могли б заявити, що єпископ лише контролер, який ніколи не давав добровільної згодив виконувати інші обов'язки.
— Це ясно.
— Не зовсім ясно. Розумієте, у заповіті написано таке: «Хай мій владика, єпископ, милостиво слідкує за дотриманням справедливості». Тепер може постати питання, чи не прийняв ваш батько інших обов'язків, коли згодився прийняти і надати заступництво. Однак це малоймовірно, і навіть якщо вони вдарять сюди — а до цього їм ще далеко — сер Абрагам каже, що так їх можна буде загнати до витрат п'ятнадцяти тисяч фунтів ще до того, як вони висунуть обвинувачення! А звідки вони візьмуть такі гроші?
Архідиякон вдоволено потер руками. Доктор Ґрентлі ні на мить не сумнівався у праведності своєї позиції, але було певне побоювання, що вороги зазнають несправедливого успіху. Він тішився почути, що в цій справі так багато підводних каменів, так багато корабельних уламків, яких не видно із суходолу, але добре видно гострому оку моряків цього юридичного океану. А дружина таки помилялася щодо шлюбу Болда і Елеонори! Болд! Ну а що такого? Якщо цей віслюк так уперто стоятиме на своєму, то стане жебраком ще до того, як зрозуміє, з ким зв'язався!
— Чудово, Чедвіку, чудово! А я казав, що сер Абрагам за нас.
Архідиякон поклав відповідь сера Абрагама на стіл і люб'язно погладив її.
— Ви ж не будете це оприлюднювати, архідияконе?
— Хто? Я! Нізащо!
— Самі знаєте, що люди будуть говорити.
— Звісно, звісно.
— Якщо вона піде в люди, вороги зрозуміють, як їм продовжувати цю битву.
— Правду кажете.
— Ніхто в Барчестері не має цього бачити, окрім мене і вас, архідияконе.
— Ні-ні, звісно, ніхто не побачить, — відповів архідиякон з насолодою, що йому довірили таку таємницю. — Ніхто не побачить.
— Я ж знаю, що місіс Ґрентлі також вельми зацікавлена в цій справі.
Архідиякон кліпнув чи ні? Я майже певен, що не кліпнув, але кутиком своїх очей дав містеру Чедвіку якийсь такий недобрий знак, натяк, що хай би як глибоко місіс Ґрентлі цікавилася справою, цей документ вона не побачить навіть мимохіть. Архідиякон привідчинив уже згадану раніше шухляду, поклав документ на томик Рабле і показав містеру Чедвіку ключ, що охороняв ці скарби. Обережний управитель не приховував свого задоволення. Ага! Ну що за марнославець! Архідиякон може заховати свого Рабле не менш вправно від Джозефа Брами чи братів Чабб, та де він заховає сам ключ, що розгадує ці механічні таємниці? Ми би мали вважати, що господиня того дому не знає про вміст цієї шухляди, але ми переконані, що вона повністю посвячена в те знання.