Чимало з нас не раз замислювалося над тим, яке тяжке випробування проходять дружини великих церковних сановників. Для нас ці люди є втіленням святого Павла. Одна їхня хода — це ціла проповідь. Їхні чисті й понурі шати витягують із нас віру й покору, а християнські чесноти немов кружляють довкола їхніх священних капелюхів. Будь-який настоятель чи архідиякон, що міцно тримається за ці порядки, без зусиль дістає нашу шану, а який-небудь охайний єпископ вселяє побожний трепет у наші серця. Та як можна втримати це відчуття в душах тих, хто бачить єпископів без ряс, а архідияконів — у тому, що й піжамою не назвеш?
Хіба є серед нас ті, хто не знав би якогось святого пресвітера, при вигляді якого язик німіє, а крок уповільнюється? Та якби нам випала нагода побачити, як той пресвітер потягується під ковдрою, широко позіхає і ховає обличчя в подушку, ми б мололи язиком так само жваво, як перед лікарем чи адвокатом. Ось саме тому можна не сумніватися, що наш архідиякон прислухáвся до порад дружини, хоча й сам вважав себе уповноваженим роздавати поради всім довкола.
— Люба, — мовив він, поправляючи великі складки нічного ковпака, — сьогодні до твого батька знову приходив той Джон Болд. Мушу сказати, що твій батько вкрай нерозсудливий.
— Нерозсудливий… він завжди таким був, — відповіла місіс Ґрентлі з-під затишної ковдри. — Це для мене не новина.
— Так, люба, не новина, я сам це знаю, але… за сьогоднішнього стану справ така нерозсудливість — це… це… послухай, люба, якщо батькові і далі буде начхати, то Джон Болд забере собі Елеонору.
— Начхати татові чи не начхати, Болд усе-таки її забере. А чому б і ні?
— Чому б ні! — мало не крикнув архідиякон, так різко смикнувши свій ковпак, що ледве не натягнув його собі на ніс. — Чому б ні! Той нестерпний, надокучливий вискочка Джон Болд… та я в житті не зустрічав аж таких безсоромних юнаків! А ти знала, що той Болд лізе у справи твого батька взагалі без запрошення, взагалі… — На цьому архідиякон розгубив всі образливі епітети, тож лишилося тільки пробубоніти: — Боже милостивий! — Як виявилося, такий тон справляє неабияке враження на єпископських зібраннях. Певно, архідиякон на мить забув, де він перебуває.
— Щодо його безсоромності, архідияконе, — (місіс Ґрентлі ще ніколи не розмовляла зі своїм чоловіком так фамільярно), — то тут я з вами не згодна. Не те щоб мені подобається містер Болд… мені він видається аж надто пихатим. Та Елеонора така сама, тому їхній шлюб буде тільки на краще для тата. Болд нізащо б не поліз до богадільні Гірама, якби став татові за зятя. — Тут дружина повернулася під ковдрою так, як до того вже звик доктор Ґрентлі. Цим вона без слів давала йому знати, що на сьогодні тема закрита.
— Боже милостивий! — знову пробубонів архідиякон. Він був явно не в гуморі.
Доктора Ґрентлі аж ніяк не назвеш поганою людиною. Архідиякон цілковито уособлює собою того, у кого його мала перетворити така освіта. Його інтелекту вистачало якраз на те, щоби зайняти саме це місце, але не більше. Він ревно виконує обов'язки пароха, які, як йому видається, не входять у сферу його відповідальності, але саме це й робить з нього блискучого архідиякона.
Нам зазвичай здається, що як не єпископ, то його архідиякони насолоджуються синекурою: якщо єпископ працює, у архідияконів немає роботи, і навпаки. У Барчестерській єпархії всю роботу виконує архідиякон Барчестерський. Він старанний, владний і, як хвалять друзі, розсудливий. Найбільша вада архідиякона полягає в тому, що він аж надто вірить у чесноти і вимоги своїх порядків, а найвразливіше місце — у такій самій впевненості у власній гідності й красномовності власних слів. Архідиякон високоморальний, сам вірить у принципи, що проповідує, і вірить, що сам дотримується їх. Однак ми не можемо сказати, що він віддасть пальто тому, хто забрав у нього мантію, чи що він ладен пробачити брата бодай сім разів. Доктор Ґрентлі суворий і вимогливий до підлеглих, бо вважає, що прояв слабкості поставить під загрозу безпеку церкви. Якби міг, кинув би у морок і звів би до загибелі не тільки кожного окремого реформатора, а й всі комітети і комісії, які наважилися б поставити запитання щодо привласнення церковних доходів.