Поміркувавши над цим, містер Гардінг пересів на другий омнібус і знову повернувся до будинку парламенту. Так, сер Абрагам уже там, і просто зараз він завзято бореться за сто сьому статтю до законопроекту про жіночі монастирі. Йому вже доставили записку від містера Гардінга. Якщо містер Гардінг почекає дві-три години, можна буде спитати сера Абрагама, чи надасть він відповідь. У парламенті зараз не людно, тому містер Гардінг може сподіватися на авдієнцію в галереї для відвідувачів, але доступ туди містер Гардінг може отримати за п'ять шилінгів.
Законопроект сера Абрагама проходив уже друге читання, його передали на комітет. Обговорили вже сто шість статей, на що пішло тільки чотири ранкових і п'ять вечірніх засідань. Дев'ять зі ста шести статей були прийняті, п'ятдесят п'ять відкликані за згодою, чотирнадцять змінені так, що докорінно змінювалася й першочергова задумка, одинадцять відклали на подальший розгляд, а сімнадцять були відхилені. Сто сьома стаття мала уможливити літнім священникам обшуки черниць на наявність єзуїтських символів, і саме її вважали наріжним каменем усього законопроекту. Ніхто не збирався ухвалювати такий закон, але уряд не хотів відступати доти, доки не доб'ється свого шляхом обговорення цієї статті. Усі розуміли, що вона викличе шалену підтримку з боку ірландських протестантів і не менш шалений осуд з боку римо-католиків. Цілком логічно було сподіватися, що після такої баталії на коаліцію цих партій можна навіть не сподіватися. Простакуваті ірландці, як завжди, повелися на приманку, і так віскі і попліни стали вважати мало не наркотиками.
Рум'янощокий джентльмен із пишною копицею сіна на голові родом із півдня Ірландії вдало прикував до себе погляд промовця до часу, коли містер Гардінг дістався до галереї, і саме висловлював свій осуд проти такого блюзнірського закону. Його обличчя аж горіло театральним сказом.
— І хіба це християнська країна? — обурювався він. (Схвальні вигуки, несхвальні вигуки у відповідь з боку лави міністрів. «Дехто в цьому сумнівається», — підтримав хтось з проходу.) — Ні, так не може бути у християнській країні, у якій голова ради баристерів, правовий радник (голосний сміх і вигуки)… так, саме правовий радник корони (схвальні вигуки і сміх)… може встати зі свого місця в цьому домі (затяжні схвальні вигуки і сміх) і намагатися легалізувати негідне насилля проти церковного сестринства. (Оглушливі вигуки і сміх, які не вгавали, доки поважний депутат не сів на своє місце.)
Наслухавшись цього і багато подібного впродовж трьох годин, містер Гардінг пішов до дверей і отримав від посланця свою ж записку, на звороті якої олівцем було нашкрябано таке: «Завтра, 10 вечора, мій кабінет. А. Г.».
Поки що все складається добре. Але десята вечора… ну що за годину сер Абрагам обрав для юридичної консультації! Містер Гардінг не сумнівався, що до того часу доктор Ґрентлі вже буде в Лондоні. Однак доктор Ґрентлі не буде знати, чи домовився наглядач про зустріч, не буде знати доти, доки сам не дістанеться до сера Абрагама раніше, а це було малоймовірно. Тож містер Гардінг вирішив виселитися з готелю раніше і сказати там, що повечеряє деінде. Якщо пощастить, зможе втікати від архідиякона доти, доки не повернеться з кабінету сера Абрагама.
О дев'ятій годині містер Гардінг поснідав і вже удвадцяте почав роздивлятися розклад поїздів, щоби довідатися, коли найшвидше доктор Ґрентлі прибуде з Барчестера. Наглядач розглядав ті стовпчики і раптом закляк, коли зрозумів, що архідиякон може прибути нічним поштовим поїздом! Дух у п'яти сховався від такої жахливої думки. На мить наглядачеві, який не досяг мети ні на йоту, здалося, що його затягує назад у Барчестер. Тоді містер Гардінг подумав, що якби доктор Ґрентлі вирушив саме тим поїздом, він би вже був у готелі і розпочав би пошуки.