Служба Божа не надто зміцнила містера Гардінга у вірі. Уже згаданий молодший канонік, запізнившись, поспішив всередину в не надто охайному стихарі. Слідом за ним увійшла дюжина півчих, які теж були не такі чепурні, як би мали бути. Вони поспіхом тіснилися по своїх місцях, і служба скоро розпочалася. Скоро розпочалася і скоро закінчилася — музики не було, а гаяти зайвий час на співи теж ніхто не збирався. Загалом містер Гардінг дійшов думки, що в Барчестері службу правлять краще, хоча й там було над чим попрацювати.
Нам самим цікаво дізнатися, чи є в нас такий священник, який зміг би кожного ранку знову і знову правити службу у величезній споруді в оточенні, може, десятка слухачів. Найкращі актори не можуть добре зіграти перед порожніми лавами, і хоча тут, звісно, є вища мета, публіка впливає навіть на найкращих священників. Очікувати, що в таких обставинах обов'язок будуть виконувати якнайкраще, це те саме, що вимагати від людини чогось надлюдського.
Коли дві леді з позолоченими хрестиками, старий з костуром і якась економка, що не переставала тремтіти, пішли, містер Гардінг відчув, що і йому варто йти. Церковний служитель став навпроти, глянув на нього, а потім — на двері, і так містер Гардінг пішов. Та за кілька хвилин він повернувся і знову заплатив два пенси. Кращого пристановища для нього не було.
Наглядач пройшовся нефом, потім — проходом, потім — знову нефом і ще раз проходом і заходився похмуро міркувати про крок, що йому судилося зробити. Містер Гардінг зараз добровільно відмовиться від восьмисот фунтів на рік і прирече себе на сто п'ятдесят фунтів річних на решту життя. Містер Гардінг знав, що до цього часу він це повністю не усвідомлював. Чи вдасться йому залишатися незалежним і утримувати доньку на сто п'ятдесят фунтів річних, так щоб не бути ні для кого тягарем? Зять у нього заможний, але після такого вчинку, який напряму суперечить пораді архідиякона, ніщо не змусить містера Гардінга покладатися на зятя. Єпископ теж заможний, але зараз містер Гардінг відмовиться від його найкращого подарунку і цим образить матеріальне заступництво свого дарувальника. Після такого наглядач не зможе ні сподіватися, ні прийняти щось від єпископа. Якщо містер Гардінг відмовиться від посади наглядача, він не те що не отримає похвали, він отримає справжню ганьбу, якщо не буде готовий жити без посади. Так, відтепер усі його і доньчині людські бажання будуть повністю залежати від жалюгідної часточки невеличкого доходу. Містер Гардінг знав, що не достатньо добре все обміркував, що його занесло ентузіазмом і що вдома він не до кінця зрозумів суть свого становища.
Найбільше наглядач, звісно, думав про доньку. Вона вже заручилася, і він знав свого ймовірного зятя достатньо добре, щоби бути певним, що зміна обставин їхнього життя не стане перешкодою до шлюбу. Та ні, містер Гардінг був певен, що його бідність ще дужче спонукатиме Болда наполягати на шлюбі, але йому не хотілося розраховувати на Болда в горі, яке, якщо вже на те пішло, Болд сам і спричинив. Містеру Гардінгу не подобалося казати самому собі, мовляв, Болд позбавив мене дому і заробітку, а тому саме він повинен зняти з моєї шиї доньку. Йому хотілося думати про Елеонору як про супутницю у своєму бідному вигнанні, як про ту, що ділитиме з ним його низький заробіток.
Містер Гардінг певною мірою вже давно забезпечив життя своїй доньці. Його життя було застраховане на три тисячі фунтів, і цю суму мала отримати Елеонора. Архідиякон кілька минулих років виплачував йому премію, і так містер Гардінг забезпечив себе невеличкими володіннями, які після батькової смерті мала отримати місіс Ґрентлі. Отже, ці клопоти, як і всі родинні справи, уже давно не тиснули на плечі наглядача, тож зараз містер Гардінг переймався радше власним заробітком.
Так. Сто п'ятдесят фунтів на рік — це дуже мала сума, але її може вистачити. Та як він зможе по недільних ранках одночасно правити молебень у соборі і проводити службу в Кребтрі-Парва? Так, церква Кребтрі розташована менш ніж за милю від собору, але містер Гардінг не зможе бути у двох місцях одночасно. Кребтрі — це маленьке село, тому там може вистачити й денної служби, але тоді містера Гардінга буде гризти совість. Неправильно позбавляти своїх парафіян їхніх привілеїв через власну бідність. Щоби відвернути це, можна спробувати домовитися про службу в соборі по буднях, але ту молебень у Барчестері містер Гардінг співав так довго і, як підказувала совість, так вдало, що йому не хотілось облишати цей обов'язок.