— Але, тату…
— Сьюзен, я вже прийняв остаточне рішення. Коли я дію супроти порад таких людей, як сер Абрагам Гепгазерд та архідиякон, відчуваю певну суперечність, та в цій справі я не можу дослухатися до порад, не можу змінити рішення, яке вже прийняв.
— Але два дні, тату…
— Ні, я не можу затягувати. Своїм тиском ти можеш тільки ще дужче засмутити мене, але не можеш відговорити мене. Мені буде легше, якщо ти даси мені спокій.
Наглядач вмочив перо в каламар і зосередився поглядом на папері.
Було в батьковій поведінці щось таке, з чого донька розуміла, коли він — сама серйозність. Були часи, коли саме вона керувала всім у батьковому домі, та навіть тоді бували моменти, коли м'який і покірливий батько наполягав на своєму — саме так було і зараз. Донька повернулася до своєї в'язі і невдовзі вийшла із кімнати.
Наглядач тепер міг вільно написати листа, і, як годиться чоловікам, треба викласти все й розлого. Офіційний лист, якого містер Гардінг уже сів писати, видавався йому надто формальним і сухим, щоби відправляти його до любого друга, тож наглядач написав ще й особисту записку і поклав їх обох докупи.
Лист про відставку такий:
«Готель капітула, собор Святого Павла,
Лондон,
18 серпня
Преосвященний єпископе,
із невимовним болем повідомляю про бажання подати у відставку з-під вашого заступництва з посади наглядача Барчестерської богадільні, яку ви так люб'язно доручили мені дванадцять років тому.
Мені потрібно пояснити обставини, через які цей крок видався мені необхідним. Вам відомо, що було порушено питання щодо права наглядача на дохід, який йому виділили на цій посаді. Мені видається, що підстав для набуття такого права немає, тому я не бажаю ризикувати й отримувати дохід, у законності якого маю сумніви.
Як відомо вашому преосвященству, посада дяка в соборі пов'язана з посадою наглядача. Таким чином дяк упродовж багатьох років був наглядачем богадільні. Однак немає потреби поєднувати ці дві посади, і якщо ви, настоятель і капітул не заперечують, я хотів би залишити за собою посаду дяка. Дохід з цієї служби необхідний для мене. Я справді не знаю, чому повинен соромитися сказати, що без цієї посади мені буде складно забезпечити своє життя.
Ваше Преосвященство і всі інші, хто забажає висловитися щодо справи, побачать, що моя відставка з посади наглядача не передбачає навіть найменших заперечень щодо того, щоб хтось інший обійняв її. Усі, з ким я радився, вважають, що я помиляюся. У мене є слабке, та все ж внутрішнє і незалежне переконання, яке змушує мене піти на такий крок, і мені буде справді прикро, якщо я довідаюся, що хтось ображає ласку, якою ви обдарували мене, через таке моє рішення. Хай там як, будь-кого, кого ви вирішите призначити моїм наступником, я розглядатиму з найвищою священницькою пошаною, як того, на чиє призначення ваше Преосвященство має повне право.
Не можу закінчити цього офіційного листа, не подякувавши вашому Преосвященству за всі ваші ласки, і прошу звільнити мене з посади.
Найпокірніший слуга вашого Преосвященства,
Септимій Гардінг,
Наглядач Барчестерської богадільні
і дяк Барчестерського собору».
Потім містер Гардінг написав ще таку особисту записку:
«Любий єпископе,
Не можу надіслати вам офіційного листа без теплої подяки за всю вашу ласку, яка б не згодилася для документа, який буде певною мірою публічним. Я знаю, що ви зрозумієте мої почуття і, мабуть, пожалієте мене за слабкість, яка змушує мене подати у відставку. Я не того гарту, щоби витримувати публічні нападки. Якби я був переконаний, що твердо стою на ногах, що заповіт Гірама дає мені повне право отримувати вісімсот фунтів на рік, я б з усією відповідальністю залишився на цій посаді, хай би якими нестерпними не були ті цькування. Але такого переконання у мене немає, тому я не вважаю, що ви розціните мій вчинок як хибний.
У мене була думка залишити за собою скромну частину того доходу — може, три сотні на рік, а решту перераховувати у фонд. Але мені спало на думку, і, гадаю, не просто так, що таким чином я поставлю свого наступника в паскудне становище і завдам величезної шкоди вашому заступництву.
Любий друже, відпишіть мені бодай одним реченням, що ви не засуджуєте мене за такий вчинок і що вікарій у Кребтрі-Парва буде для вас таким самим другом, як наглядач богадільні.
Дуже переймаюся через посаду дяка. Архідиякон вважає, що вона прив'язана до посади наглядача. Я так не гадаю, і тому мене не можуть з неї спихнути. Однак я буду дослухатися до вас і настоятеля. Жодна інша посада не згодиться мені так добре, на жодній іншій я не зможу служити як належить.