Тематика дум тісно пов’язана з історією народу, з його багатовіковою боротьбою за своє соціальне та національне визволення, з етико-виховними проблемами, що були невіддільними від проблем соціальної боротьби. Тематика та сюжет визначають час виникнення тієї чи іншої думи або тематичної групи. Залишається відкритим питання про час виникнення циклу родинно-побутових дум. Сюжети про взаємини батьків і дітей, братів і сестер тощо порушують загальнолюдські моральні проблеми. Вони буди актуальними на всіх етапах еволюції суспільства і ставали об’єктом зображення у всіх видах усної народної творчості, а формуватися могли паралельно з циклом дум про боротьбу з турецько-татарськими ордами, з невільницькими плачами.
Джерела найдавніших історичних дум, що дійшли до нас у запису, слід шукати в епоху XIV—XV ст., коли грабіж* ницькі набіги кочових орд на Україну були особливо активними.
За тематикою, а значною мірою й за формою та стилем думи цього циклу можна поділити на так звані «невольниць-кі плачі», у яких виражені прагнення до волі, любов до рідної землі; думи про втечу з турецько-татарської неволі і зразки, у яких уславлюються відважні народні герої та козацтво загалом.
Вважається, що «невольницькі плачі» є найдавнішими. Епічна розповідь, властива переважній більшості дум, тут поступається перед висловленням особистих переживань. Зворушливий плач авторів-виконавців викликає співчуття до «всіх бідних невольників», передає безмежне бажання визволитися:
«З тяжкої турецької неволі,
З каторги бусурманської,
На тихі води,
На ясні зорі,
У край веселий,
У мир хрещений,
В городи християнські!»
Творці невільницьких дум вкладали у свої твори не скорботу за конкретною людиною, як це маємо поспіль в голосіннях, а висловлювали погляд народу на неволю, віру бусурманську, землю чужинську, возвеличуючи водночас вірність народу, любов до свого «краю веселого». Це своєрідне висловлення почуття патріотизму передане в такій довершеній і водночас простій формі, що стало своєрідним узагальненням дум цього циклу.
Ціла група дум, довершених за художнім втіленням провідних народних ідей, змальовує визволення з турецької неволі, славить героїв, що рвуть кайдани свої та своїх побратимів, ризикуючи життям. Це — «Втеча трьох братів із города Азова, з турецької неволі», «Іван Богуславець», «Маруся Богуславка», «Сокіл і соколя», «Самійло Кішка». Важливу роль тут відіграють, з погляду творців і носіїв дум, не лише особиста мужність і сила, а й відданість своєму товариству, всьому народові; високо підноситься ідея бойового братства. Гостро і безкомпромісно засуджуються ренегати— люди, що силою обставин та заради особистої вигоди ставали на бік ворога, порушуючи освячені віками норми моралі, суспільного співжиття.
Кожна із названих дум відзначається оригінальністю та високим рівнем художнього втілення теми, що дає підстави об’єднати їх в один цикл. Так, якщо у «Думі про втечу трьох братів із города Азова, з турецької неволі» на тлі загальної ідеї визволення розробляється тема бойового братства і весь пафос спрямований на осуд порушників загальнолюдських моральних норм у важкий для рідної землі час, то у думі «Самійло Кішка» возвеличується подвиг козаків-невільників, які після двадцятип’ятилітньої каторги у найскрутнішому становищі виходять переможцями. Обидві вони були найпоширенішими в репертуарі кобзарів, а за художнім рівнем належать до вершин світової епіки. Особливою силою узагальнення відзначається «Дума про втечу трьох братів». Сюжет думи простий: із турецької неволі тікають три брати: двоє кінних, а третій, наймолодший, піший. Старші брати залишають напризволяще найменшого і він гине в степу від голоду і спраги. В ряді варіантів гинуть і старші брати від турецької погоні; у інших — вони добираються додому, і старшого брата виганяють з дому чи засуджують на страту. Чому лише старшого брата? За народними звичаями старший брат при відсутності батька виконував роль останнього, його слово було вирішальне для всіх інших членів родини. У думі саме старший брат керується егоїстичними розрахунками, тікаючи з полону, в той час як найменший брат навіть у безвихідній ситуації уболіває не стільки за себе, скільки за своїх кінних братів.
Сцена смерті одинокого козака в степу на чужині набуває глибокого поетичного втілення в думах «Три брати самарські», «Смерть козака на К'одині-долині», «Смерть Федора безродного» та ін. Всі вони, як і історичні пісні відповідного циклу, не мають розгорнутого сюжету, а відтворюють епізод після бою, який передає співчуття народу до своїх синів, що гинуть на чужині. Така всенародна печаль виявляється вже на початку: