Ой піднявся орел над Кремлем,
А за ним орлята —
Бистрі соколи крилаті,, ленінці завзяті!
Полетіли ті соколи на. чотири боки,
Наробили буржуякам крилами толоки.
Перший сокіл прилітає рятувать Вкраїну, Кликнув хлопців-партизанів бить панів у спину,
Ще й повів Червоне військо лавами до бою: «Бийтесь, діти пролетарські, за щасливу долю!» А два соколи крилаті кликнули в Донбасі, Загриміло слово «воля» на червонім стязі.
А товариш Фрунзе-сокіл за Урал-горами Проріза червоним стягом чорні вражі хмари, Одхлинають чорні сили, труп не підбирають,
А над полем, вкритим трупом, ворони літають... Анумо, співці-кобзарі,
Затягнемо пісню кобзарську,
Як било панів наше військо Червоне,
Б’ючися за владу Радянську!
Послухайте, громадяни, як діло складалось: Спершу кайзеру й гетьманцям По ребрах дісталось!
Надавав їм Щорс з Боженком І в пику, і в спину —
Кайзер ледь живий вернувся До свого Берліну.
І Петлюри не минули —
Добре його стусонули,
За кордон, як пес, подався Та вже більше й не вертався...
Узялись дубасить грека...
Чуть живий через Одесу Утік в свою греконесу...
Італійцям і французам Пронизав багнетом пузо Ворошилов з шахтарями Та з бідними злидарями.
А Денікін з козаками Тіка з м’ятими боками... їде Клим з Семеном Доном,
Блискають шаблями,
Пада військо генеральське,
Як сміття до ями!
Військо наше йде Червоне,
На кашкетах зорі,
Потопили всіх кадетів У Чорному морі!
З Прикарпаття на Вкраїну пани покотились,
А із Криму англічани з Врангелем явились...
Та вже більше не стерпіла Радянська Росія...
І хвилею лави,
Як море, заграли,
І смерть на панів Злидарі понесли!
І широкі поля —
Українська земля —
Окропились буржуйською кров’ю,
А з бою народи —
Заступники волі —
Вернулись до праці з любов’ю!
Ой ви ж, пани-прудивуси,
Які ж бо ви боягузи,
Нахвалялись за годину Всю загарбать Україну,
Будьоннівці появились —
Ви, як зайді, покотились І лісами, й комишами Аж до самої Варшави.
Згадаєте ще полізти —
Вам не буде більше місця Ні в Варшаві, ні в Волині,
Ні в Карпатській Україні!
Не річки то бурхливі всієї Росії До Чорного моря звернули,
То партія військо Червоне послала Відстоювать діло Комуни.
Удовою затужила осінь над степами,
Дощі дрібні полилися на ковиль сльозами,
В морі Чорнім і Азовськім хвилі розходились,
Над Сивашем, над Чонгаром тумани спустились. Не акули в синім морі пливуть-пропливають,—
То англійські бронеходи на хвилях гойдають. Перекоп — ворожий табір — укрився туманом І гармат велика сила за Турецьким валом.
То не грім ударив з моря в північну годину,—
То англійськії гармати б’ють на Україну.
То не вітер віє з Криму, не дощі то хлищуть — Клекчуть люттю кулемети, кулі вихром свищуть. Вся Росія тут зібралась в цю тяжку годину,
Щоб вступитись за Комуну, за Радянську Україну! Як гукнув до війська Фрунзе: «Уперед! За волю! За' життя майбутнє наше, за щасливу долю!»
Небо померкло, і зорі погасли,
І хмари спинились біжучі,
Як кинулось військо Червоне
На лави ворожі смердючі!
Багнетами військо відважне Червоне Врангеля й англійців ударило в лоб,
Од моря до моря луна покотилась: «Дайош Перекоп!»
І мозком не ввернеш,
І струни не зможуть Цю ніч перемог оспівати,
Як поклик побідний На крилах пронісся:
«Нікому вже нас у віках не здолати!» Трупи ворожі заорють у ниву Плугами нової Вкраїни, .
А слава Червоного війська Повіки не вмре, не загине!
Повернувся Фрунзе з Криму —
На Вкраїні нове диво:
Поки з паном в Криму бились, Куркульські банди появились..,
А попи до бога тоже:
«Поможи Махнові, боже...»
Трава в степу ляже, копитом зім’ята Співатимуть довго тавричанські дівчата; Заспівають пісню «Клима-земляка»,
Чия була нещадная до Махна рука!
І вітер заспіває в степу з ковилями Про те, як за землю билися селяни;
І в степу широкім могили високі Заспівають думи про життя Комуни!.* Трупи ворожі заорють у ниву Плугами нової Вкраїни,
А слава Червоного війська Повіки не вмре,
Не загине!
НЕПОРУШНА ДРУЖБА
(Дума про возз’єднання України з Росією)
Гей, що на нашій славній Україні Та були суворі години:
Що тими несходимими степами Та тими битими ординськими шляхами,
Селами, городами,
Зеленими хуторами,
Ой да то ж то не тільки слава козацька гуляла,
А й ріками-потоками
Людські сльози-горе розливались!..
Налітали чорні круки на Україну — її діти боронили до загину,
Покривали вражим трупом поле...