Нещадна сатира Стругацьких, обпалюючи душі, оновлює, переформовує їх. Коли розтривожується, болить серце, зла не скоїш. А мрії? Без них, закличних, диявольськи небезпечних (бо ж неминуче порушать спокій, розіб’ють сонний затишок!), не можна долати час і простір, зоріти в прийдешнє, тим паче жити майбуттям, відкрити бодай одну невідому планету. Звичайно ж, не для того, аби назвати її власним іменем. А задля чого ж? На це запитання кожна людина відповідає на самоті з собою.
МИКОЛА СЛАВИНСЬКИЙ,
заступник голови Комісії СПУ з пригодницької та науково-фантастичної літератури.
