В другім виданню не пороблено сущних змін. Змінено лиш неологізми і правопис. Це зрештою бажав зробити і сам Покійник в новім виданню.
Духовна Семінарія радо прийнялася за нове видання, як з огляду на свої духовні потреби, так і на домагання монастирів і вірних, сплачуючи бодай в часті довг вдячности супроти свого бувшого о. Ректора.
III. ПЕРЕДНЄ СЛОВО
ДО ДРУГОГО ВИДАННЯ (1930)
1. Про книжечку. «Наслідування Христа» — це славна книжечка. Не тим вона славна, що дуже давня, але тим, що до нині її читають. А стара вона. Ще яких 500 літ тому написав її богомільний священик-чернець Чину св. Августина на ім'я Тома Гемеркен. Він був родом з міста Кемпен над рікою Реном у західній Німеччині, тому називають його Кемпійським. Він жив від 1380 до 1471 року.
Ця книжечка тим славна теж, що побожні християни так знають її і люблять її, як св. Письмо. Є це загальна думка, що між усіма духовними книжечками вона стоїть на першім місці зараз по святім Письмі. І справедливо, бо це книжечка для всіх, як і св. Письмо: для молодих і старих, вчених і невчених, грішних і праведних, таких, які тільки що вступили на дорогу святости. Перш за все вона мила всім побожним душам і тим, що бідують і терплять. Нераз досить тільки розгорнути її, перечитати кілька речень, а вже приходить в смутку — втіха, в скруті — порада, в спокусі — духовна сила. Чим більше і довше читати її, тим більше вона до себе притягає. Це справді золота книжечка. Тільки треба її читати не так, як інші книжечки.
2. Як читати її. Вона написана не на те, щоб розум набув з неї духовне знання, але на те, щоб наше серце стало кращим, більше любило Христа. Тому треба теж читати її не розумом, а серцем; поволі, спокійно, з увагою, передумуючи і переймаючи все те, що написано.
І так, щоб усе йшло своїм ладом і приносило багату духовну користь, треба:
1. Мати щоденно, а принаймні щонеділі і свята стало означений час на читання і добре пильнувати цього.
2. Перед читанням приготувати свою душу молитвою і бажанням не шукати тільки знання, а шукати духовного напоумлення на нинішню днину, то зн., пізнати те, чого цього дня воля Божа від нас бажає.
3. Читати серцем і душею, поволі, уважно, слово за словом, чи речення за реченням, стосуючи його до себе, до своїх душевних потреб. На різний лад можна це робити, як кому краще. І так — можна читати слово за словом, передумуючи кожне з окрема, хоч на таку хвилинку, як на один віддих. Можна читати частинами речень чи цілими реченнями, розбираючи їх серцем так довго, поки найдемо духовну користь і втіху для душі. При тім не треба спішитись, щоб багато перечитати. Бо краще читати мало, а вважно, чим багато, а скоро, без духовної користи. Досить буде перечитати на день одну сторінку, чи одну картку, а навіть тільки кілька речень добре записати їх у своїм серці. З того буде духовна користь.
4. Серед читання треба пам'ятати про те, що стоїмо перед Христом і розмовляємо з Ним, як з нашим найсердечнішим Учителем. Тому треба завжди при читанні будити в серці побожні почування: любови Божої, подяки і прохання, радости і жалю, каяття і доброї постанови на сьогодні і т. ін. При тім все треба шукати якоїсь правди і науки, що потрібна нам саме тепер, як правило нашого життя, щоб її затямити собі добре і жити за її вказівками аж до найближчого читання. Вона знову вкаже нам на щось інше.
5. Коли минає вже час, призначений на читання, треба коротенько пригадати собі те, що ми прочитали, подякувати Христові за сердечну науку і в молитві після читання попросити допомоги і благословення виконати Його святу волю.
6. Серед праці і дня добре є частіше пригадувати собі те, що ми сьогодні прочитали, щоб душею переживати і в життя вводити Христову науку. Тоді щойно впізнаємо Христа, коли будемо старатись в Його сліди ступати і закоштуємо того, яке-то велике щастя любити Христа.
Книжечку треба читати цілими літами, а найкраще — таки ціле своє життя.
Перша книга
ПРАКТИЧНА ЗАОХОТА ДО ДУХОВНОГО ЖИТТЯ
Глава 1
ПРО НАСЛІДУВАННЯ ХРИСТА І ПОГОРДУ ВСІМА СВІТОВИМИ МАРНОТАМИ
«Хто йде вслід за мною, той не ходить у темноті», — каже Господь (Йо. 8, 12). Це Христові слова. Вони заохочують нас до того, щоб ми наслідували Його життя і святі звичаї, якщо справді бажаємо просвітитися і очиститися від усякого засліплення серця.