Дехто терпить тяжкі спокуси на початках свого навернення на дорогу праведности, а дехто під кінець.
Дехто майже усе своє життя бідує.
По мудрому і справедливому Божому велінню, яке враховує стан і заслуги людей і все заряджує на спасіння своїх вибранців, дехто має доволі маленькі спокуси.
Тому-то ми не повинні втрачати надії, коли спокуси нападають на нас, а гарячіше маємо молити Бога, щоб зволив прийти нам на поміч у всякій прикрості. Він, за словами св. Павла, дасть такий вихід із спокуси, що зможемо її витримати (1 Кор. 10, 13).
У всякій спокусі і прикрості віддаймо покірно наші душі в Божі руки, бо Він спасе й підніме вгору тих, які мають покірні серця.
У спокусах і прикростях людина довідується наскільки зробила поступ; у неї і більше заслуги прибуває і чесноту краще видно.
Та й невеличка це річ, якщо людина побожна і ревна тоді, коли не має ніякого тягаря на серці; але коли вона в тяжку хвилю витримає терпеливо, тоді матиме надію на великий успіх.
Деякі люди стережуться великих спокус, але тих малих щоденних не витримують: хай упокорені не вповають на себе у великих спокусах, коли вони слабкі в таких дрібницях.
Глава 14
ТРЕБА ОСТЕРІГАТИСЯ НЕРОЗВАЖНОГО ОСУДУ
Зверни свої очі на себе і остерігайся судити діла інших людей.
Судячи інших, людина даремно трудиться, дуже часто помиляється і легко впадає у гріх; а коли судить і перебирає свої вчинки, тоді завжди з користю працює.
Нераз ми судимо про річ так, як вона лежить на серці: бо через власну любов ми легко втрачаємо справедливий суд.
Коли б Бог постійно був єдиним нашим наміренням і бажанням, ми не непокоїлися б так будь-чим, якщо воно противне нашим змислам.
Але нераз у нашому серці щось таке станеться, або навіть зайде до нього зі світу, що теж тягне нас до себе.
Багато людей у тому, що роблять, потайки себе самих шукають і навіть не знають цього.
І здається, що живуть вони у блаженному спокої, поки все йде так, як вони бажають і як їм подобається.
Але нехай станеться інакше, ніж вони собі бажають, одразу непокояться і сумують.
Через різницю в уподобаннях і думках досить часто постає незгода між приятелями і сусідами, між духовними і богомільними.
Нелегко покинути стару звичку і ніхто не дасться радо повести себе далі, ніж його очі бачать.
Якщо будеш на свій розум або здібності опиратися більше, ніж на непереможну силу Ісуса Христа, рідко коли і не скоро станеш просвіченим чоловіком; бо так Бог хоче, щоб ми Йому цілим серцем підлягали і на крилах гарячої любови піднімалися понад увесь наш розум.
Глава 15
ПРО ВЧИНКИ, ЗДІЙСНЕНІ В ЛЮБОВІ
Ні за які скарби світу, ані для нічиєї вподоби не годиться робити щось зле; але нераз треба навіть добре діло залишити, чи замінити на краще, задля добра і потреби ближнього.
Так поступаючи, доброго діла не позбавляємося, а замінюємо його на краще.
Вчинок без любови є поверховим і ні на що не здасться.
А що робиться з любови, нехай би воно було хоч яке мале та незнане, воно стає пожиточним.
Бо в Бога більше важить та любов, задля якої щось твориться, ніж сам вчинок.
Багато робить той, хто дуже любить.
Багато робить той, хто діло робить добре.
А добре робить той, хто більше служить громаді, ніж своїй власній волі.
Нераз здається, що любов — це тільки змислове спонукання; бо рідко коли не схоче там бути і природна хіть, і своя власна воля, і надія на подяку, і бажання вигоди.
Той, хто має правдиву і щиру любов, не шукає себе ні в чому; він тільки бажає, щоб у всьому була слава Божа.
Такий і не завидує нікому, бо він не кохається у власній радості.
Він не хоче тішитися собою, а бажає над усе добро бути щасливим у Бозі.
Те, що добре, він не приписує нікому, а пов'язує його з Богом; від Нього, мов із джерела, все пливе, в Ньому, нарешті, всі святі солодко спочивають.
О, хто матиме хоч іскорку правдивої любови, той по правді відчує, що всі земні речі — марнота.
Глава 16
ПРО ТЕРПЕЛИВЕ ЗНОШЕННЯ ЧУЖИХ ХИБ
Чого людина чи в себе, чи в інших не може виправити, те має терпеливо зносити, доки Бог інакше не повелить.
Подумай, може воно й краще для твоєї проби і терпеливости, без якої наші заслуги небагато можуть мати ваги.
Однак супроти таких перепон маєш молити Бога, щоб зволив прийти тобі на поміч і щоб міг ти спокійно їх переносити.
Якщо хтось одного або другого напоумлення не послухає, не сперечайся з ним, а понадійся на Бога: нехай буде Його воля і честь у всіх слуг Його. Він вміє добре й зле на добре обернути.