Я намагаюсь, як ти здогадуєшся, повернутися в минуле, щоб усвідомити ланцюжок подій, які визначили твоє життя, а отже, і моє. Я розумію — відсутніх елементів так багато, що мені це заважає чітко бачити картину. Коли я думаю про обставини, що супроводжували моє народження, то кажу собі — напевно, тобі було дуже непросто здійснити подорож на північ Норвегії до самого Осло. Я народився в червні, тож не знаю, ти перебралася на південь до чи після завершення війни. Усвідомлюючи, що на тоді по всій країні дороги були перегороджені, я навіть не можу уявити собі стан громадського транспорту. Все підлягало тотальному й суворому контролю, до того ж, можу лише припустити, скільки пасток виникло перед людиною, що працювала з німцями, та ще й на примусових роботах. Усе це неймовірно цікаво, і я б дуже хотів почути від тебе — який шлях тобі довелося подолати.
Звідки ти виїхала, більш конкретно? Чи допомагали тобі люди? Як ти дізналася про Фонд Себбелоуса для молодих вагітних жінок? Чи складно було туди потрапити?
Я питаю з цікавості. Така інформація для мене дуже важлива, адже допомагає зрозуміти масштаби перепон, які тобі довелося здолати за таких виключних обставин.
Ми з Маріанною вирушаємо за кілька днів до Португалії. Забронювали невеличку квартиру-студію на березі моря й сподіваємося сповна скористатися цією нагодою.
Буду чекати на наступну розмову.
Толлеф
Усупереч даним собі обіцянкам він не зміг опиратися бажанню додати постскриптум. Звісно, він згоден дотримуватися кордонів, що їх встановила Наталія, але тупцювати на місці теж нікуди не годиться.
P.S. Я почав складати перелік тих місць, де можна проводити генеалогічні пошуки, спираючись на імена твоїх батьків. Оскільки в мене немає точних дат народження, це буде важко. Не виключено, що ми з Маріанною здійснимо подорож до України. Так я зможу перейти до подальших і більш ретельних кроків. Дуже хвилюючий момент.
Він перечитав своє повідомлення, і воно його задовольнило. Нейтральний тон, нічого погрозливого вона не мусить тут побачити.
Вона відповіла наступного дня.
Дорогий Толлефе,
Відповідь на твоє запитання дуже проста. Я нічого не пам’ятаю. Навіть непевно пам’ятаю ту місцевість, де жила. Десь поблизу Нарвіка, а точніше сказати не зможу. Подякуємо німцям, які про все подбали! Вони знайшли для мене цю фундацію й відправили в Осло в лютому 1945 року. Після твого народження нами опікувалися державні служби Норвегії, саме вони знайшли для тебе гідну родину, а мене відправили до табору польських біженців. Я особисто не зробила нічого. Не я тримала в руках віжки нашої долі. Натомість мені вдалося використати всі можливості для забезпечення нашого тодішнього виживання — для нас обох.
Гарної вам подорожі до Португалії.
Наталія
P.S. Я думаю, що зробила добру справу, довіривши тебе норвезькій родині. У тебе чудове життя.
Різким жестом Толлеф закрив ноутбук. Його зачепило й засмутило, що вона й словом не обмовилася про його намір вирушити до України. Він не розумів її байдужості, ба’ більше, її мовчанка на тлі того інтересу, який він демонстрував.
Вона справді думає, що він бовдур? Вона нічого не пам’ятає? Авжеж, так він і повірив. Це неможливо! Ти їхала в потязі чи в машині — щоб це запам’ятати, непотрібна слоняча пам’ять! Сама їхала чи з кимось? Чи були на цьому шляху якісь перешкоди? Історія його матері викликала в ньому цілу купу запитань, які більшість простих смертних вважала б цілком природними. Навіщо ховатися за такими сумнівними провалами в пам’яті?
Вона все ускладнювала. Він уже не дитина й достатньо прожив у цьому світі, щоб усвідомити — світ не ділиться на чорне і біле. Він вважає себе здатним почути неоднозначну розповідь і не засуджувати людину. А скільки часу, взагалі, їм обом залишилося? Якщо вона й надалі опиратиметься так, як це робить зараз, незабаром не стане більше тем для обговорення. Під час їхнього спілкування вони не зрушили з рівня белькотіння, що дозволило йому виокремити чітку послідовність: вона глумливо обламувала всі пориви, які він демонстрував до неї, та всі спроби дізнатися власну історію. На думку спав образ гасильника свічок, але він вигнав його з голови. Надто бентежно. Ні, він не може здатися на милість раптових настроїв Наталії та пасувати перед труднощами.