— Гей, ви! — кричав він. — Злопи-копи, мерщій повертайте Гролику координати Божени, котрі ваш смердючий шершень украв!
Навіть язиката восьминіжка не вибовкала б злопам більше, ніж це зробив чоловічок-нігтик — навіть якщо була б восьмиязичкою, а не восьминіжкою.
Злопи таки зрозуміли, що Шиворіт-Навиворіт мав рацію і що шершень Бу примудрився поцупити вельми важливий для гномів документ. І за цей документ, як і передбачав Шиворіт-Навиворіт-Ніби-Здох-їжак, можна було вимагати від дорожнього гнома Гролика чого завгодно, а не тільки переселення на якісь Янтарні луки чи галяви. Злопи, котрі спершу хотіли по-чесному віддати гному Гролику його папірця в обмін на переселення, нарешті зрозуміли, що цей клаптик — важливий козир.
Злопи, певна річ, носи позадирали й примовкли. Гноми галасували, галасували, а потім також замовкли.
— Ну, а тепер, — сказав найстарший злоп, — слухай, що я скажу. Ти, гноме Гролику, переносиш нас, злопів, усіх до єдиного на Янтарні поля й за це отримуєш свого папірця назад.
— А ви його не викинули? — злякався дорожній гном Гролик.
— Ми ніколи не викидаємо папірців, — серйозно відповів старий злоп. — Їх завжди можна використовувати знову. Тож ти переносиш нас на Янтарні поля, а ми віддаємо тобі клаптик із координатами. Усе зрозуміло?
Хоча старий злоп розмовляв не каракулевою мовою, гноми однаково нічого не второпали. Вони про Янтарні поля та про наміри злопів і гадки не мали. У них папірець украли — вони за ним і прибули. А їм про якісь Янтарні поля розповідають.
Навпаки, ніхто нічого не розумів, ніхто нічого. Ані Добринька, ані чоловічок-нігтик, ані Гролик. Ані пес Фау, який мирно спав. Жоден гном нічого не зрозумів. Ніколи ніякі злопи нікуди не переселялися. Злопи завжди розповсюджувалися, утискаючи сусідів, це так, зазвичай. Масових переселень злопів із одного місця в інше жодні дорожні хроніки не згадували.
— Ви що, сказилися? — нетактовно, але прямо спитав чоловічок-нігтик. Він один був дужчий за будь-якого найбільшого злопа. Навіть дужчий за двох середніх злопів. А якщо взяти маленьких злопів, то здоровіший за двадцять чи тридцять злопенят. Та й Ілько, хлопчик-мізинчик, був не слабким здорованем.
— Зараз водою обіллю, — пригрозила злопам восьминіжка Сежелен. — До калюжі метнуся й пообливаю.
Злопи похитнулися. Хлопчик-мізинчик видобув з пазухи рогатку й почав вибирати камінці.
— Стрілятимемо, — сказав він, — тільки по призвідцях.
Розділ 8
Злоп’ячий керманич
Злопи намірилися кинутись врозтіч, але тут на них упала страхітлива тінь і долинув рипучий голос. Злопи підняли голови й побачили Шиворота-Навиворота-Ніби-Неживого-їжака. Той звисав з гілки дерева просто в них над головами, корчив їм страхітливі мармизи й на мигах показував, що слід гнути на своє. Задля вірогідності він вигинався й діставав лапами собі до морди. А може, лише створював ілюзію.
Дорожні гноми теж попіднімали голови, проте нічого не побачили, крім здохлого їжака, а здохлі їжаки не такі вже й привабливі, щоб ними милуватися. Тому жоден з гномів навіть не подумав: а чого це раптом на дереві висить здохлий їжак? Це дорога, а на дорозі чого тільки не висить у найнесподіваніших місцях. На дорогах чого тільки не трапляється. Гноми лишень подивувалися з того, що злопи, які були подалися назад, знов зімкнулись і дружно замотали головами на знак протесту. Вони не збиралися відступати, та й відступати їм не було куди. Так уже склалося, що сімейство злопів, про яке ми розповідаємо, не могло розвиватися, витісняючи сусідів невідомо куди. З південного боку злопів обмежував пеньок гнома Гролика, з північного жила вогненна дорожня саламандра, сама ладна зжерти хоч кого, хто вдереться до її володінь, — хоч злопа, хоч кролика. Зі сходу земля була просто непридатна для життя. Там усе було випалене, залите горілим мастилом та засипане металевою стружкою. А на західному боці мешкав лис. Самі розумієте, лис теж не заперечував проти злопової навали. Він їх, злопів, просто змітав на совочок і висипав у трубу, котра вела вниз, до його друга — крота. Назад злопи, котрі забредали у володіння лиса, не поверталися. Ніхто не знав, що там із ними діялося, але чутки ходили неприємні…