— Б-р-р, — знову спробував Добринька. — Брр… нззз… нзззвий…
Декого з гномів це почало дратувати.
— Хто-небудь, убийте шляховичка, — гукнула з того краю пса Фау восьминіжка Сежелен.
— Брр-р-р… — і далі тягнув шляховичок.
Він тепер був у центрі уваги.
— Та годі вже, говори! — дозволив чоловічок-нігтик, який дорогою спілкувався з китайськими гномами й нахапався основ конфуціанської філософії. Ця філософія дозволяла йому дивитися на світ широко. — Говори, що маєш сказати, — додав чоловічок-нігтик і заохочувально стукнув Добриньку по спині, щоб той нарешті висловився.
— Нехай скаже! — погодилися китайські гноми доо, які ставилися до шляховичка приязно.
Шляховичок набрав повні легені повітря й розтулив рота:
— Бррр… — сказав він, — …онзовий гном-птах!
— Що-о-о? — здивувався чоловічок-нігтик і вщипнув шляховичка за вухо. Конфуцанська філософія це також дозволяла.
— Який іще озоновий гном? Може, озонова діра — у твоїй голові? Ти нащо нам баки забиваєш…
— Не озоновий! — хором загорлали шляховичок і його внутрішній голос. Нормальний голос нарешті втямив, що казав внутрішній. — А бронзовий гном-птах. Гном, котрий виконує бажання…
Чарівний гном, котрий виконує бажання, — це дивина. Це всіх одразу зацікавило. Чоловічок-нігтик майже командирським голосом запитав:
— Хто такий бронзовий гном-птах, і як він допоможе в нашій пригоді?
Шляховичку довелося розказати про все. Як вони з гномом Гроликом зустрілися на дорозі. Як потоваришували і вирішили мандрувати разом. Як їх викинуло з машини через неправильного папугу, котрий дражнився різними голосами, аж врешті закричав «кукуріку!» Як цей півняче-папужий крик розірвав єдине магічне поле й викинув гнома й шляховичка з машини, в котрій вони мандрували, а до того ж, збив бронзового гнома-птаха. Як Гролик та Добринька взялися цього гнома рятувати, бо він втрапив у маленьке грузьке болітце. Публіка слухала.
— …Ну от, — скінчив внутрішній голос шляховичка, — після того як ми врятували цього бронзового гнома-птаха, з’ясувалося, що нам за порятунок належить винагорода — виконання трьох бажань…
— Отримайте та розпишіться, — позаздрив Шиворіт-Навиворіт, соваючись на гілці.
— Отже, — вів далі шляховичок, — порятований нами гном-птах мав здійснити три наші бажання. Але він змахлював, і два бажання з трьох зумів видурити. Але одне бажання він залишився нам винен!
Гном Гролик нарешті осягнув, що він, чи то пак вони зі шляховичком, зуміли викрутитися з безнадійно скрутного становища.
— Ха-ха-ха, агов, пернаті, — закричав Гролик до злопів. — Чули? Я вас перевозити не буду! Великий чарівник — бронзовий гном-птах — візьметься до вашого перевезення на терикони.
— На Янтарні поля, — виправив з гілки Шиворіт-Навиворіт. Його майже не помічали.
— Гей, ви, — репетував гном Гролик. — Чули?!
— Чули! — гули злопи.
— Збагнули?
Ще б їм не збагнути! Гном-птах винен гному Гролику бажання. Він і перевозитиме злопів. Ще б не збагнути. Таке навіть дорожній бивень розумів би. Виконання бажань.
Це навіть дорожній бивень зрозумів. «Ото б мені, — думав бивень, — теж здійснити хоч одне бажання. Скажімо, внутрішній голос пробудити, як у шляховичка Добриньки. Зрушити з місця я все одно не можу, то б хоч побалакати з кимось — хоч якась розрада».
Чоловічок-нігтик стис кулаки:
— Ви ж розумієте, чи не так? То віддавайте грамотку!
Чоловічок-то був нігтик, але завбільшки як злоп. Та він їх своїми кулаками духопелив би досхочу, але поки що домовлявся мирно.
— То віддаєте, чи як? — погрозливо рокотав чоловічок-нігтик.
Злопи в принципі погоджувалися. Але надто вже їм шкода було що-небудь віддавати. Що-небудь брати — це будь ласка, а віддавати — шкода.
А втім… Бронзовий гном-птах переносить злопів на Янтарне поле… Так круто… це ж про них усі дізнаються! Здохлий їжак аж рохнув від утіхи (ви ж розумієте, що із такою вразливою публікою він ані квакнути, ані кукурікнути не міг).
— Згодні! — загорлали злопи й віддали гному Гролику уривок грамотки.
— А як ми гнома-птаха викликатимемо? — раптом спитав гном Гролик у шляховичка, одночасно прискіпливо роздивляючись клаптик грамотки та звіряючи його з рештою тексту.
— Не бійся, — посміхнувся шляховичок. — За внутрішнім голосом. Внутрішні голоси мають окремий внутрішній зв’язок. Мій внутрішній голос може будь-коли спілкуватися з його його внутрішнім голосом, не зважаючи на відстань.