— Оце й усе, — сказав Губерман, остаточно розрядивши апарат. — Нічого небезпечного, хоча без звички, певно, було б страшно!
Проте, як і гадав Йосиф, це було далеко не «все». Губерман на перший раз показав Ганці найпростіше і найбезпечніше — звичайний розряд. «Побачимо, коли справа дійде до осаджування кулястої блискавки!» Ждати довелося недовго.
— Я покажу тобі цікавий дослід, — сказав Губерман. — Як створити справжню кулясту блискавку.
— А навіщо її створювати? — вдаючи наївного простака, запитав Ганка.
— Для того, щоб збагнути таємниці природи, — значуще відповів Губерман.
І він почав готуватися до досліду, попутно роз'яснюючи дещо Ганці.
— Зараз ми виготовимо таке вогненне яблучко, в якому зосереджена сила струму в сотню амперів, а напруга в кілька мільйонів вольтів.
— А де ж генератори, електростанція? — запитав Ганка.
— О! Ти дещо тямиш в електриці, — зауважив Губерман. — Наша електростанція розташована на горищі. А генератори? За генератор править саме небо! — і Губерман скрипуче засміявся.
Ганка трохи образився. Навіщо Губерман знущається з нього? Хоч Ганка й мало знає, та все ж йому зрозуміло, що небо не може бути генератором.
А Губерман готувався до досліду. Він одкривав крани, з яких з шипінням виривався газ чи пара. Встановлював якісь вентилятори, іонізував повітря вузькими пучками радіохвиль. І бурчав:
— Це не жарт створити кулясту блискавку. Розряд відбувається між напівпровідниками, а втім, ти на цьому не розумієшся. У повітрі повинні бути водяна пара і окиси азоту. Проте це для тебе китайська грамота. Куляста блискавка примхлива й своєрідна. Бували випадки, коли вона проходила між тілом і білизною людини, не завдаючи їй шкоди, а бували й такі, коли вбивала на смерть. Вона з'являлася з печі або з душника і вилітала в кватирку. А іноді розривалася в будинку, спалюючи і будинок, і мешканців. З нею треба пильнувати. От і готово. Тепер слухай уважно. Ти станеш ось у цій ніші. Тут безпечно. В ніші розподільчий щит. Кожен важіль має номер. Дуже просто. Я піднімусь на місток верхнього пульта керування. Ввімкну установку. Куляста блискавка з'явиться ось тут. Вона повинна вийти на середину лабораторії. Я показуватиму тобі номери, і ти повертатимеш відповідний важіль. Ми виведемо блискавку прямісінько у вікно. Зрозумів?
— Зрозумів.
— Ставай у нішу.
— В нішу я не стану, пане професор, і рубильників не чіпатиму, — рішуче відповів Ганка.
— Тобто як це не будеш? — з великим подивом спитав Губерман. — Чому?
«Як пояснити Губерману, не виказуючи Марти?» — подумав Ганка і одразу ж відповів тоном простака:
— Тому що я боягуз, пане професор. Я боюся кулястої блискавки. У мене вже тепер тремтять руки й ноги.
Така відвертість трохи заспокоїла Губермана. Він навіть посміхнувся і промовив:
— Зроду б не подумав, що такий бравий хлопець може бути боягузом. Соромся, Ганка! Страхи твої безпідставні. Куляста блискавка — безпечна штука. Зовсім безпечна, запевняю тебе!
Ганка заперечливо похитав головою.
— Ти не віриш мені? — запитав Губерман.
— Ви ж самі казали, пане професор, що куляста блискавка капризна й примхлива.
Губерман розсердився. Він не сподівався, що «цей чеський тюхтій», як він називав Ганку поза очі, вміє запам'ятовувати, робити висновки і заперечувати, користуючись його ж, Губермановими, словами.
— От віслюк! Виходить, ти нічого не зрозумів. Адже я говорив про природну кулясту блискавку, а це ж штучна…
— Проте сила струму в ній сотня тисяч амперів, — не здавався Ганка, — а напруга — мільйони вольтів…
— Але ж ми керуємо нею! — гарячкував Губерман.
— Ще не досить успішно, — зауважив Ганка і прикусив губу. Здається, він бовкнув зайве.
Губерман насторожився. Жмутки його темних брів зійшлись до перенісся. Він навіть трохи зблід і запитав глухим голосом:
— Звідки ти можеш про це знати?
— Я на власні очі бачив ваші кулясті блискавки, коли блукав лісом, — відповів Ганка. — Досить хоч трошки щось тямити, і стане зрозуміло, що вони найчастіше летіли туди, куди їм, а не вам бажається.
Губерман хотів заперечити Ганці, довести йому, ніби блискавки підкорялися його наказам, але промовчав. Йому стало ясно, що словами нічого не вдієш. Ганка виказав твердіший характер, ніж можна було сподіватись, більшу кмітливість. До того ж, може, йому дещо відомо… Хіба не міг він з високого дерева побачити, як куляста блискавка убила служника — його попередника? Ні, Губерману не потрібні такі помічники. З Ганкою треба покінчити…