Выбрать главу

«А що треба робити?»

«Спуститись, — каже, — під воду і якірний ланцюг перерізати».

Я, було, почав відмовлятись і навіть гаманець віддав йому назад. Я не душогуб якийсь. Та й своя голова дорога. А він мене умовляє, що ніякого душогубства тут нема, тільки закони конкуренції. Йому нібито треба довести, що весь проект острова був неправильний. Отже, коли острів з ланцюга зірветься, це й буде доведено. Тоді інший острів за його проектом будувати почнуть — значить, робітникам нова робота. А як тільки острів з якоря зірветься, всіх людей на цей пароплав посадять, і ніхто на світі не дізнається. Скажуть — помилка в розрахунках.

Подумав я: «Закони конкуренції мене не обходять. Нехай капіталісти один одному ніжку підставляють», — і погодився.

До якірного ланцюга під водою вели залізні сходи. Шлях знайомий. Скільки разів я по них лазив. Але риск усе-таки був чималий, якщо ти розумієшся на водолазній справі. Водолаза одягти треба — шолом загвинтити, а потім розгвинтити. Один чоловік на варті стоїть, один на сигналі, один на помпі. Троє-четверо одного водолаза обслуговують. А тут — одному впоратись треба. Сміт обіцяв скафандр зняти, коли повернусь. Без чоловіка на помпі обійтися можна. Компресор у нас був електричний. А все-таки риск. А що коли компресор відмовить? Справився я скоро — залізо електрикою, ніби масло ножем, ріжеться. Піднявся на острів — нема Сміта. Озираюсь, пароплав відходить. Обдурив, значить. Стою я, очманілий, і скафандр з мене зняти нікому. Думаю, як…

Поблизу майнув плавець акули. Один бік плоту раптом піднявся.

— Тримайсь…

Рудий і чорнявий скотились у воду. Пліт накрив їх. Над водою показалась рука рудого і швидко зникла.

6. Візит у відповідь

Гейден ввійшов у кабінет Шерінга, привітався, поклав перед хазяїном газету з обкресленою статею і мовчки сів у крісло. Шерінг швидко переглянув статтю.

«Загибель острова-аеропорту.

Нарешті ми одержали вірогідні повідомлення про долю так загадково зниклого острова-аеропорту — дітища безталанного інженера Денхема.

Океанський пароплав «Стаар», який робить рейси між Лондоном і Ріо-де-Жанейро, підібрав в океані 27 чоловік, що пливли на плотах. Врятовані виявились робітниками з острова-аеропорту, який, за їх словами, затонув в океані внаслідок того, що холодильники виявились зіпсованими і крига розтанула.

Інженер Денхем покінчив самогубством. У листі, який він залишив, інженер обвинувачував у загибелі острова свого суперника на конкурсі проектів, містера В. Судове слідство встановило, однак, непричетність до цієї справи В. Причиною загибелі острова, очевидно, є технічні помилки в проектуванні.

Збитки акціонерної компанії визначаються в 40 мільйонів доларів».

Шерінг прочитав, посміхнувся і багатозначно спитав Гейдена:

— Fertig? Готово?

— Klar! — по-морському відповів Гейден.

Його ведмежі очиці сміялися.

— Ну, а тепер обідати. Я вас таким мозельвейном почастую…

СЛІПИЙ ПОЛІТ

Закон причинності — це надзвичайно складний механізм із зубчатих коліс і шестерень. Хто б міг подумати хоча б про такий зв'язок явищ: у Свердловську молодий вчений Меценко запропонував другові льотчику Шахову оглянути свою лабораторію. Шахов оглянув її, похвалив роботу товариша і пішов. Тільки й усього. А через цей візит старший радист на острові Гонолулу трохи не збожеволів. Редактор «Нью-Йорк трібюн» розбудив по телефону серед ночі співробітника — завідуючого відділом «Новини науки і техніки», примусив його писати статтю, яку потім ще й не прийняв. Радянські громадяни Барташевич і Зубов усю добу страшенно хвилювались, а з самим льотчиком Шаховим сталося таке, що запам'ятається йому на все життя.

1. Ловець сигналів

Джон Кемпбелл був старшим радистом морської радіостанції США на острові Гонолулу. Молоді помічники називали Кемпбелла «володарем ефіру». Він знав позивні всіх далекосяжних радіостанцій світу. Віртуозно відстроювався і настроювався. Мав ефірні знайомства в усіх кінцях світу. Для нього не було відстаней і місцевого часу. Він жив на всіх широтах і довготах. За хвилину Кемпбелл встигав передати своїм друзям і «доброго ранку», і «доброго дня», і «доброго вечора» і «на добраніч», причому ніколи не плутав, де в цей час на земній кулі день, де ніч, де ранок.