— Чого вам треба? — не стерпів Джон.
Містер Наайт запропонував Джону сигару, закурив сам і сказав про мету свого візиту.
Про містера Сіддонса уже говорить усе місто, пишуть газети. Тисячі людей прагнуть побачити феноменальну прозору людину. І містер Наайт, маючи добре серце, вирішив взяти на себе клопіт задовольнити це бажання, якщо на те дасть згоду містер Сіддонс. Витрати по організації публічних сеансів дуже великі, і тому Наайт не може запропонувати містеру Сіддонсу великої суми за виступи, але сподівається, щодо розміру винагороди вони дійдуть згоди.
Джон рішуче відмовився. Цього ще не вистачало! Його виставлятимуть напоказ, мов крокодила або сіамських близнят!
Наайт думав, що Сіддонс просто хоче набити ціну, і почав швидко збільшувати її. Джон не погоджувався. Наайт усе набавляв, і Джон завагався. Він згадав про Мері. Аббінгтон подав надію, що прозорість тіла може зникнути. Він перестане бути живим анатомічним об'єктом, і вони зможуть побратися з Мері. Непогано б заробити на перше обзаведення. Удень — в іституті, ввечері — у Наайта. Спати йому не треба, втоми він ніколи не відчуває. Чому б і не пристати на це?
Тепер уже Джон навмисно набивав ціну і, коли побачив, що більше з Наайта не витягнеш, дав згоду.
Для Джона почалося нове життя. Він був сливе задоволений ним: добре заробляв без будь-якого зусилля, фізично почував себе прекрасно. Йому навіть почала подобатися роль феномена, який викликає сенсацію. Одне турбувало Джона — його відносини з Мері. Під всякими приводами він відкладав побачення з нею, писав їй листи, говорив по телефону. Мері відповідала. В її листах бриніли докори і скарги. Чого він уникає її?
Може, розлюбив? З газет вона вже знає, що з ним скоїлося. Але її любов незрадлива, і даремно він ховається, якщо справа тільки в цьому. «Гора не йде до Магомета, то Магомет прийде до гори», — закінчила вона свого останнього листа.
Коли ввечері «скляна людина», світове чудо — містер Сіддонс виступив у темному залі перед публікою, випромінюючи фосфоричне світло і сяючи всіма нутрощами, в залі пролунав істеричний жіночий крик. На сеансах це нерідко траплялося, але Джон здригнувся, голос здався йому знайомим.
— Жінка зомліла! Увімкніть світло! — вигукнув хтось. Спалахнули лампи. Джон заглянув у зал для глядачів і ахнув. Це була вона, його Мері! Джон наказав перенести дівчину в його кімнату і разом з лікарем почав приводити її до пам'яті.
Мері розплющила очі, з жахом подивилася на Джона і закричала:
— Іди геть! Геть! Це жахливо! Я не можу тебе бачити!
— Мері, люба, заспокойся! Невже я такий страшний? Адже в кожної людини є кістяк, і серце, і селезінка, — згадав він слова Аббінгтона. — Тільки в інших не видно, а в мене видно. Ти ж сама писала, як мене любиш…
— Так, але я не думала… я не могла уявити… Ні, ні! Не приторкайся до мене! Я не можу, не хочу бути твоєю дружиною. Пусти! Ай! — вона враз вирвалась із рук Джона і побігла. Сіддонс погнався за нею, але спіткнувся. Містер Наайт схопив його за руку і крикнув у вухо:
— Опам'ятайтесь! Публіка хвилюється, вимагає повернути гроші. Прошу продовжувати сеанс!
І він вивів Джона на сцену. Світло знову погасили.
Тіло Джона засвітилося — і враз померкло.
Почулися обурені викрики публіки! А Джон стояв розгублений посеред темної сцени, ще не розуміючи, що з ним сталося. Недовгочасний штучний радіоелемент розпався. Джон раптом відчув страшенну втому, захотілося спати. Його довелося відвести в костюмерну, де він упав на кушетку і захропів.
Прокинувся він уже в своїй кімнаті. Подивився на руки. Кістки не просвічувались. Подивився в дзеркало. Ні ребер, ні серця не було видно. Його тіло мало звичайний вигляд.
Побіг у коридор, де був телефон, викликав Мері. Задихаючись від хвилювання, сказав їй про зміну в собі.
— Ні, ні і ні! — почувся в телефоні голос Мері. — Я не можу забути вигляду вашого серця!
— Тоді шукайте собі жениха зовсім без серця! — роздратовано крикнув Джон і повісив трубку.
У СВІТІ МРІЇ
Олександр Бєляєв… Ім'я цього письменника-фантаста викликає в уяві читача захоплюючий світ мрій, що постає з сторінок його творів.
Читач зустрічається там з людиною-рибою і людиною-птахом, дізнається про дивні винаходи і незвичайні відкриття. Разом з героями Бєляєва плаває повітряними річками на дирижаблі, опускається в морські глибини і піднімається в космос, досліджує Місяць, розкриває таємниці Венери. Читач вирушає в легендарну Атлантиду і створює підводні плантації біля морських берегів…