— Воно б то добре, — відповів Ліщина, — але ж тоді нам треба вмить примчати до арки. Наша допомога потрібна буде Кучмі не менше, ніж Кегаарова!
— Хто-хто, а ти з твоєю ногою не добіжиш умить до арки! — зауважив П’ятий. — Тобі найкраще було б залізти в човен і зайнятися мотузком. На ту хвилину, коли ми приведемо Кучму з кролицями, мотузок має бути перегризений рівно наполовину. А Срібний хай подбає про бій, якщо доведеться битись!
Ліщина завагався.
— Як же мені ховатися за вашими спинами? Як буде бій, то ще когось із вас поранять чи і вб’ють!
— П’ятий слушно радить! — мовив Ожина. — Тобі, Ліщино, доведеться чекати всіх на човні. Якщо ти відстанеш, тебе захоплять ефрафанці. Ми не можемо ризикувати тобою! Зараз найважливіше твоє завдання — перегризти мотузок, і то саме наполовину! Це не всякий зуміє. Мотузок повинен перерватися тільки в потрібну нам мить, не раніше й не пізніше, а то ми всі пропали!
Їм довелося довго умовляти Ліщину, поки він нарешті з великою неохотою погодився.
Коли вони рушили вгору лівим берегом річки, гарячими поривами задихав вітер, многостебло зашепотілась осока. Тільки добігли до дощаного місточка, як прокотився перший удар грому. В примарному світлі блискавки все мовби побільшало — кущі, дерева, листя, а поля ніби присунулися ближче до річки. І знов злягла гнітюча тиша.
— Знаєш, Ліщино-ра, — сказав Дзвіночок, — мене сміх бере, що от такого вечора я йду добувати собі подругу!
— Постривай, зараз буде ще веселіше — отоді попосмієшся! — сказав Срібний. — Буде злива, блискавка, грім! Заради всього святого, тримайтеся, не жахайтесь! А то ми ніколи не побачимо рідних нір. — І до Ліщини, вже тихіше: — Ох, непереливки нам будуть!
* * *
Кучма розплющив очі — хтось настійно кликав його на ім’я.
— Тлайлі! Тлайлі! Прокинься! Чуєш, Тлайлі?
Це була Хізентлай.
— Що таке? Що сталось?
— Нельтільту заарештували!
Кучма скочив на ноги.
— Коли? Як це сталось?
— Щойно! Пристрітник прийшов до нашого лігва й наказав їй негайно з’явитися до капітана Кервеля. Я назирці за ними! А біля Кервелевого лігва її вже дожидали двоє з поліції. Один із них сказав Кервелеві: «Швидко допитуй, не затримуй!» І тоді забрали її до Ради. Ох, Тлайлі, що робити? Вона ж їм усе розкаже…
— Слухай уважно! — сказав Кучма. — Не можна втрачати ні миті! Бери Сесусіннан і решту кролиць і веди сюди, в моє лігво! Мене тут не буде, але ви спокійно чекайте, поки я вернусь. Я швидко! Поспішай! Все залежить від нашої спритності!
Що хода Хізентлай не стихла внизу, як Кучма почув, що згори наближається інший кріль.
— Хто там? — спитав він, ураз обернувшись.
— Це я, Кервель! Добре, що ти вже прокинувся, Тлайлі. Слухай, нам загрожує купа неприємностей! Допіру поліція арештувала Нельтільту. Я знав, що її арештують, бо ще вранці доповів про її слова Вербені, начальникові поліції. Вони змусять її розповісти все! Мабуть, сам генерал нагряне до нас, коли довідається, в чім річ. Зараз я біжу до нори Ради. Ви з Гравілатом лишаєтесь на постах. Негайно підніміть на ноги всіх вартових! Сильфлай відміняється! Нікого ні під яким приводом не випускати з нір! По двоє вартових на кожну нору! Ти все зрозумів?
— Так! А ти вже віддав наказ Гравілатові?
— Ніколи мені шукати Гравілата, а в норі його немає! Піди сам розбуркай вартових! Пошли когось по Гравілата і ще когось до Бартсії — Чорнобіля не приводити! І тоді засядьте з вартовими біля всіх нір — біля тієї також, що веде в канаву для посліду! Цілком може бути якась змова — чи не надумали наші кролі підняти повстання? При потребі застосовуй силу, зрозумів? Ну, я побіг!
— Добре, я зараз же цим займуся! — сказав Кучма.
Він провів Кервеля до виходу з нори. На чатах стояв Майоран. Коли Кервель вискочив на поле й помчав до нори Ради, Кучма виглянув назовні.
— Ти чув, що наказав Кервель? — звернувся Кучма до Майорана. — Через погану погоду призначено ранній сильфлай. Треба негайно виводити кролів!
І з тривогою став чекати, що відповість Майоран. Якщо Кервель устиг дати Майоранові наказ нікого не випускати, доведеться на Майорана напасти. Але той тільки спитав незворушно:
— А що, хіба вже гриміло?
— Кажу тобі: негайно виганяй всіх на сильф! — грізно повторив Кучма. — І піди приведи Чорнобіля із сторожею! Та швидко! Треба мерщій вивести мітку, щоб вони встигли попастися до грози!
Майоран побіг, а Кучма поспішив до свого лігва. Видно було, що Хізентлай не гайнувала часу. Чотири кролиці забилися в його лігво, а купка кролиць із Сесусіннан на чолі тислася до стінок бокового тунелю. Всі перелякано мовчали, а декотрі з жаху були близькі до заціпеніння.