На симуляції підсвітився один з дальніх кораблів. Ще один бомбардувальник.
— Крелли часто намагаються протягнути бомбу, відволікаючи нас ближнім боєм і падучими уламками, — продовжив Кобб. — Тож вам слід завжди пильнувати і доповідати про найменші ознаки бомбардувальника. Мушу, однак, застерегти, що ворог нерідко вдається до хитрощів.
— Ми мусимо повідомити, що засікли бомбардувальник, — сказала Веремія, — а тоді відкривати вогонь, так? Чи спершу стріляти, а доповідати вже потім?
— Зробите так, і катастрофи не уникнути, — відказав Кобб. — Нерідко бомби налаштовані вибухати від найменшого ушкодження. Збийте одну неправильно, і вб’єте десятки пілотів.
— О, — кинула Веремія.
— Наказ відкривати вогонь по бомбардувальнику може віддати тільки адміралка або тимчасовий головнокомандувач, — повів далі Кобб. — Часто вдається відігнати його, створивши для нього загрозу: бомбардувальники для креллів напрочуд цінні і, наскільки нам відомо, складні у виробництві. Коли ж відлякувальний маневр не спрацює, адміралка підніме спеціальний ударний загін, який зіб’є бомбардувальник. Але будьте надзвичайно обережні. Вогненна розташована на достатньо великій глибині, тому зруйнувати її можна лише прямим попаданням точно по центру склепіння. Однак, збивши бомбардувальник занадто близько від «Альти» — навіть за сорок кілометрів, — ви ризикуєте знищити її ударною хвилею від вибуху. Тому як засічете бомбардувальник, одразу рапортуєте про це, щоб наступні ваші кроки вирішували ті, хто має необхідні досвід, знання та повноваження. Всім ясно?
Прозвучало кілька безладних «ясно», і Йорґен наказав усім відповідати по черзі. Може, ми й справді трохи перегинали щодо нього, але, трясця його матері, він таки вмів довести до сказу.
— Чудово, — оголосив Кобб. — Командире, відправляйте загін у битву. Будемо відпрацьовувати сценарії з визначенням бомбардувальників і повідомленням про них. Ну й нарешті повчимося правильно їх збивати. Закладемося, хто скільки разів вибухне?
Вибухали ми часто.
Тренування з бомбардувальниками були одні з найскладніших на курсі. У перші дні ми навчалися «сканувати» місцевість — робити швидкий аналіз усього, що необхідно тримати в голові під час польоту: показники двигунів та навігатора, висоту, канали зв’язку, дистанцію з напарниками та іншими членами ескадрильї, рельєф місцевості під нами та цілу купу інших речей.
Вступ у бій додавав ще купу різних факторів, за якими треба було стежити. Накази від командира і диспетчерів з «Альти», тактика, ворожі винищувачі. Орієнтувати пілота в ситуації було однією з найскладніших частин роботи.
Проробляти все це, одночасно зосереджуючи увагу на бомбардувальникові, було... словом, було важко. Несказанно важко.
Часом за всю годину симуляції бою Кобб не запускав жодного бомбардувальника, коли ж в інші рази — цілих сім: шість приманок і один справжній. Бомбардувальники просувалися напрочуд повільно, розганяючись щонайбільше до маґ-2, однак і несли на собі смертоносний вантаж.
Падіння бомби супроводжували три вибухи. Перший пробивав кам’яну породу, відкриваючи доступ до печер. Наступний за ним спалахував дивним зеленувато-чорним світінням і був спрямований знищити життя, оскільки спричиняв ланцюгову реакцію в органічній матерії. Третій вибух створював ударну хвилю, яка розганяла це страшне зелене світіння округою.
Ми проганяли симуляцію за симуляцією, і кожного разу хтось один з нас підривав бомбу занадто рано, забуваючи попередити інших, щоб вони встигли втекли, через що гинула вся наша команда. Раз за разом ми неправильно оцінювали відстань до «Альти», тож, коли бомбардувальник падав і заряд детонував, Кобб відправляв нам похмурий звіт:
— Ви тільки що знищили все населення «Альти». Тепер я мертвий. Вітаю.
Після одного особливо невдалого зальоту вся наша шістка збилася докупи і дивилася, як розходиться навкруги страшне зелене світло.
— Я... — почав був Кобб.
— Ви мертві, — урвала його ФМ. — Кобб, ми це вже знаємо. Але що нам робити? Якщо бомбардувальник наблизиться до міста занадто близько, хіба нам лишається якийсь вибір?
— Ні, — м’яко відказав Кобб, — вибору у вас нема.
— Але ж...
— Коли доходить до того, що без знищення «Альти» не врятувати Вогненної, у пріоритеті — Вогненна, — пояснив він. — Ми не просто так відправляємо третину своїх кораблів, пілотів і командування на ротацію в нижні підземелля. Бо так у разі знищення «Альти», вціліє бодай частина СОНу — принаймні ми так вважаємо. Однак без потужностей апарату нам кінець. Тому якщо адміралка накаже, ви зіб’єте і детонуєте бомбу, навіть якщо її вибух знищить «Альту».