Три кораблі на хвості в Кіммалін. Знову!
— Трясця, — вихопилося в мене. — Вереміє?
— Лети. Я майже закінчила.
Я натиснула на прискорення і кинулася в круговерть основного бою.
— Хто-небудь, допоможіть! — гукала Кіммалін.
— Я з тобою, — озвалася ФМ, — на підльоті...
ФМ вдалося відігнати кораблі, але ззаду їй зайшов інший винищувач, і щойно вона ухилилась від нього, три перші знову погналися за Кіммалін, яка гарячково смикалася з боку в бік. Було видно, що вона панікує, бо не дотримувалася ніякої стратегії, а одна за одною перебирала різні схеми.
Я прискорилася до Кіммалін, але ворог відкрив по ній вогонь, і її щит затріщав. Вона рвучко прискорилася і трохи відірвалася.
Я не встигну. Замало часу.
— Скритна, тримайся! — проказала я в загальний канал. — У мене є ідея. ФМ та всі решта, якщо можете, приєднуйтесь до мене. Утворюємо V-подібний стрій зі мною в голові.
Відтак я повернулася до переслідувача ФМ, котрий перебував до мене набагато ближче, ніж ті, що гналися за Кіммалін. Стріляти не наважилась, натомість, на відстані лічених сантиметрах від землі, здіймаючи хмару куряви, виписала навколо нього петлю, стрімко понеслася вгору і зачепила гарпуном невеликий уламок. Різко крутнувшись, я запустила його в одного з винищувачів, що наздоганяли Кіммалін. Уламок просвистів загрозливо близько від нього.
Я вийшла з петлі, ФМ стала позаду мене. Йорґен та Артуро вийшли з бою і вчинили так само.
— Для чого це? — спитав Йорґен. — Що ми робимо?
— Рятуємо Скритну, — обнадійливо кинула я.
Усе залежало від правильності моєї теорії. Напружившись, я спрямувала свій зореліт вгору і ввімкнула прискорення. Якусь мить нам вдавалося тримати стрій. Угорі над нами крелли, що гналися за Кіммалін, розсипалися і кинулися вниз — на мене.
— Кобб застерігав, що крелли завжди намагаються зруйнувати наш ланцюжок субординації, — сказала я. — Коли можуть, вони спрямовують усі зусилля на командира загону, тому...
Мене накрило хвилею вогню.
Чудово.
Я почала серію найскладніших ухильних маневрів, яку тільки знала — серію Баррета. За мною миттю погналося чотири крелли. Це захистило Кіммалін, проте впоратися самотужки з чотирма ворогами я не могла. Щоразу, як намагалася шугнути вгору і втекти, котрийсь із них перекривав мені дорогу. Мій «Поко» аж двигтів від численних викрутасів, які я проробляла, і пострілів, що припадали на мій щит.
Трясця. Трясця. Трясця!
— Дзиґо, я йду! — озвалася Веремія. — Ще трохи.
Я крутилася, ухиляючись від ворожих пострілів, що пролітали майже впритул до мене. Краєм ока помітила, як Артуро збив одного з креллів. Скільки ми вже б’ємося і збили тільки двох? Та й де взагалі підкріплення?
— Підмога, — сказав Йорґен.
— Нарешті, — зітхнула я, гарячково маневруючи.
— Не нам. Їм.
Після останнього повороту я вилетіла просто на них — ще одну групу з шести креллівських перехоплювачів. Несамовито закрутившись, дивом не врізалася в жодного з них. У хаосі, що несподівано виник на полі битви, мені нарешті вдалося набрати висоту.
Мої фокуси явно змусили креллів вважати, що я головна, бо троє з них погналося за мною, обстрілюючи з усіх гармат. Мої датчики відстані сказилися, а щити...
Один з пострілів влучив у мене, вирубивши щит. На панелі приладів одразу спалахнули вогники попередження.
Я продовжувала летіти вгору, звернувши підйомне кільце назад. Мені треба було набрати достатньо висоти...
Позаду прогримів вибух. Ударна хвиля сколихнула мій оголений «Поко», і я про себе тихенько помолилася за влучність стрільця, котрий керував зенітками, коли раптом оглушливо торохнув інший вибух, і з датчиків зник ще один крелл.
Останній мій переслідувач припинив погоню і щезнув з виду. Вкрита потом, я закусила губу і відкинулася на спинку крісла, спостерігаючи за миготінням лампочок на панелі приладів і відчуваючи, як тенькає моя голова. Жива. Я жива.
— Вереміє! — озвалася на лінії ФМ. — Що ти твориш?
— Усе добре, — кинула Веремія у відповідь. — Зараз я його спіймаю. Його щитам гаплик.
Я швидко розвернула ніс свого корабля до поля бою, на якому не вщухала битва. Кіммалін — я була переконана, що це вона — підлетіла до мене, рятуючись від вогню. Під нами в шаленій круговерті носилися зорельоти й промені з гармат.
Он вона, помітила я Веремію, що гнала крелла, а за нею летіли три ворожі кораблі. Через мене вона залишилася без прикриття.
Не маючи часу на перезарядження щита, я проігнорувала попередження датчиків і кинулась до неї. Відкрила вогонь по її переслідувачах, але через велику відстань не влучила в жодного, тож хвіст не відстав.