По ній влучив один з ворогів. За ним — інший.
— Вереміє, піднімайся! — крикнула я.
— Ще трохи. Як будемо боятися, рекордів не поб’ємо.
Вона вистрілила, збиваючи щит крелла перед собою. Я ввімкнула прискорення і помчала за ними. Однак навантаження від стрімкого спуску було дуже небезпечне для організму, тож щойно вимкнулися мої гравітаційні конденсатори, я відчула, як перевантаження жене кров мені в голову.
Я зчепила зуби і, бачачи перед собою лише червоне, таки догнала групу креллів. Навпомацки запустила ІМІ — однаково це не загрожувало моєму щиту, бо його в мене й так не було.
Я не бачила, скількох спіймала. Ще трохи — і шкода моєму здоров’ю буде непоправна. Я вирівняла корабель, відчуваючи, як гупає кров у голові й болять очі. Щойно погляд мені прояснився, запустила перезарядження щита і задерла голову, вишукуючи Веремію, щоб переконатися, що вона ціла.
— Я під масованим обстрілом! — прокричав Артуро. — Потрібна підмога!
— Підкріплення вже тут! — оголосив Йорґен.
Скрізь панував безлад. Я заледве розбирала, що діється навколо мене. На щастя, в мене поки ніхто не стріляв.
Праворуч спалахнув вибух.
— Є! — скрикнула Веремія.
Он вона.
Веремія таки збила свою ціль, однак два крелли продовжували її переслідувати.
— Злітай, Вереміє! — сказала я. — За тобою досі хвіст. Лети в зону враження зеніток!
Нарешті послухавшись мене, вона почала набирати висоту. Крелли не відставали від неї. Я увімкнула свій щит і полетіла за ними, намагаючись допомогти Веремії, але відстань між нами була занадто велика.
— Їхні щити деактивовано, — напружено проказала Веремія.
— Скритна! — гукнула я нальоту, прямуючи на допомогу товаришці. — Зніми їх. Їхні щити вимкнено. Вогонь!
— Я... — розгублено пробелькотіла Кіммалін, — я...
— Ти можеш! Як на симуляції. Стріляй!
Небо над нами пронизав промінь з перезарядженої гармати, що націлилася на хвіст Веремії.
Мимо.
Наступної миті Веремію підбили. Розсипавшись на друзки, вибухнуло крило її зорельота. Синє світло під її кораблем замигало.
Ні...
Вона почала падати. З відстані її зореліт було складно відрізнити від уламків.
— Вереміє! — скрикнула я. — Катапультуйся! Рятуйся!
— Я... — промовила вона настільки тихо, що я заледве розчула її за сигналом тривоги, що вив у неї в кабіні. — Я втратила керування... Я не можу вирівнятися...
— Твоє кільце пошкоджене! — сказала я. — Ти втрачаєш висоту. Катапультуйся!
— Не боягузка, — протягнула вона. — Хоробра до...
Спалах. Невеликий вибух на землі — зовсім незначний у порівнянні з тим, що діялося на полі бою.
— Назад! — скомандував Йорґен. — Усі назад! Залишити бій регулярним пілотам. Нам наказано відступати!
Веремія...
Я не могла поворухнутися, відірвати погляду від місця, де вона розбилася.
— Дзиґо, — проказав Йорґен, порівнюючись зі мною. — Треба йти. Ми занадто виснажені для продовження бою. Ти мене чула?
Тамуючи сльози, я тільки шепнула:
— Так.
Я розмістилася позаду нього, ми опустилися майже до землі й понеслися геть із поля бою.
Коли зупинилися біля ФМ і Артуро, я зойкнула з несподіванки. Лівий бік корабля Артуро був весь чорний, скло — тріснуте. Його підйомне кільце ледь світилося, він насилу тримався в повітрі, але... Трясця, він витримав пряме влучання гармати, коли його щит вирубився.
Під час переклику говорив він пригнічено, хрипко. Було видно: розумів, наскільки йому пощастило вижити.
А от Веремія...
Нарешті до нас приєдналася Кіммалін.
— ...Веремія? — запитала ФМ.
— Її збили, — відказала Кіммалін. — Я... Я все бачила. Намагалася, але...
— Вона не катапультувалася, — додала я тихенько. — Відмовилася.
— Летімо назад, — сказав Йорґен.
У бій вступило підкріплення. Дивлячись на них, я відчувала, як випаровуються рештки моєї впевненості. Регулярні бійці воювали значно ефективніше від нас: літали й атакували організовано, координували всі маневри.
Я раптом відчула, що до повної готовності мені потрібна ще сотня годин додаткових тренувань. Це якщо взагалі буду колись готова. Втерши сльози, я виконала Йорґенів наказ — відданий м’яким, але рішучим тоном, — розганятися до маґ-3.
Усю дорогу назад мої руки тремтіли, видаючи в мені боягузку, якою я завжди й була.
33
Отямилася я в кімнаті.
У кімнаті? Не в кабіні М-Бота?