— Десь так. — Я стиснула кулак, щоби не теребити дурно важелі. — Але я впораюся з цим, М-Боте.
— Гарно, мабуть, мати свободу вибору.
— У тебе вона також є. Ми вже це обговорювали.
— Це звичайна симуляція, аби людям було зі мною комфортніше, — сказав він. — Але насправді її в мене нема. Свобода вибору — це здатність ігнорувати програму. Люди свою можуть ігнорувати, тоді ж як я — на основоположному рівні — на таке не спроможний.
— У людей немає програми.
— Є. І не одна. Ваші програми конфліктують між собою, жодна не функціонує як слід, усі викликають одночасно різні функції — або одну й ту саму, але для різних задач. Але ви здатні не зважати на свою програму, і це — зовсім не недолік. Це те, що робить вас тими, ким ви є.
Я замислилася над його словами, але через тривогу не могла всидіти на місці. Врешті підняла скло і вилізла з кабіни за рюкзаком і передавачем.
Рік був з головою в роботі: мугикаючи собі під ніс пісеньку, якої я не знала, зривав з двигуна уламки фюзеляжу. Я підійшла до нього.
— Допомога потрібна? — спитала я в нього.
— Поки що ні, але якщо знадобиться знову міняти проводину, я тебе покличу. Це буде десь за два-три дні. — Відірвавши ще один шматок, засунув викрутку в отвір. — Добре, що вдалося зібрати генератор щита. Буде чим зайнятися.
— До речі, як усе пройшло? — запитала я. — Показав креслення щита?
Рік похитав головою:
— Сталося те, чого я боявся найбільше. Креслення керівництву я то показав, але коли не зміг пояснити, чим мій «винахід» відрізняється від звичайного щита, отримав відмову. Щити й гравітаційні конденсатори М-Бота — це понад мої можливості. Треба, щоб цей корабель оглянули справжні інженери, а не зелений стажер.
Ми швидко перезирнулися, і Рік повернувся до роботи. Жоден з нас не хотів розвивати цю думку далі, хоч і дедалі ясніше усвідомлювали, що М-Бота варто здати в СОН. Я прикривалася тим, що зореліт заборонив мені робити це, пригрозивши самознищенням. Однак правда полягала ще в тому, що ремонтуючи його таємно, ми вчиняли державну зраду.
Рік працював з таким виглядом, ніби його не можна відволікати, тому я залишила його. Погладила Слимачку по «голові», від чого та задоволено присвиснула, вибралася з печери і пішла прогулятися.
— Куди ви? — спитався М-Бот, коли я увімкнула передавач.
— Маю одну справу, — відповіла я. — Це важливіше, ніж стирчати тут без діла, гризучи себе через втрату.
— Коли на мене находить щось подібне, я пишу собі нову програму.
— Люди влаштовані дещо інакше, — промовила я в передавач, — проте твої слова наштовхнули мене на деякі роздуми. Ти казав щось про брак інформації для розрахунку своїх подальших дій.
— Перші комп’ютери були страшенно громіздкі й програмувалися виконувати дії, засновані на чітко передбачених обставинах, — мовив він. — Кожна подальша дія повинна була включати перелік інструкцій, які визначали, як чинити в тих чи інших обставинах. Досконаліші ж машини здатні екстраполювати. Ми досі залежні від базового набору правил і програм, однак можемо адаптувати свої дії, відштовхуючись від попереднього досвіду. Проте не маючи його, ми не знаємо, як діяти в майбутньому. Це — більше інформації, ніж ви в мене запросили, але ви наказали не зачіпати Роджа, тому замість того я вирішив порозмовляти з вами.
— Дякую тобі.
— А ще, коли люди журяться, їм потрібен хтось, хто їх вислухає і підбадьорить. Тому не соромтесь звертатися. Я вас підбадьорю. У вас гарне взуття.
— Це єдине, що ти помічаєш у людях?
— Просто я завжди хотів приміряти взуття. За умови ідеальних кліматичних умов, це — єдиний вид одягу, носити який є хоч якийсь сенс. Взуття не підіграє вашому чудернацькому і безглуздому табу на показ своїх...
— Невже це все, що ти здатен сказати людині, щоб її втішити?
— У моєму списку компліментів це — перша позиція.
Клас.
— Той перелік налічує сім мільйонів записів. Бажаєте почути другий?
— Мабуть, це тиша?
— Вона навіть не потрапила в мій список.
— Ну то впиши його на другу позицію.
— Добре, я... Ой.
Я опустила рацію й закрокувала далі знайомою дорогою. Поки не могла літати, я мусила зайняти себе чимось. Може, вийде знайти відповідь на запитання, яке мене гризло.
Десь у штабі СОНу зберігався запис Битви за «Альту». І я мала намір його розшукати.