Поклавши руку на край кабіни, Кобб нахилився ближче:
— Сама того не розуміючи, дочко, ти зараз — в епіцентрі суперечки, яка точиться ось уже кілька поколінь. Дехто вважає, що вчинок твого батька доводить, що боягузтво — вроджена риса. Вони думають, що в тобі є певний... дефект.
Вираз Кобба спохмурнів, голос ще більше стишився:
— Як на мене, це повна маячня. Я не знаю, що сталося з твоїм батьком, не розумію, нащо мій друг раптом вирішив мене вбити, і чому саме мені наказали його збити. Відтоді мене не перестає мучити сумління, і я більше не можу літати. Але в чому я абсолютно переконаний — це те, що стати боягузом або зрадником — не доля. Цього я не приймаю і не прийму ніколи.
Він показав на небо:
— Але у це вірить Залізнобока. Вона впевнена, що колись ти неодмінно втечеш або зрадиш. Але ти можеш переконати її, що вона помиляється. Для цього необхідно літати і довести, що ти — першокласна льотчиця, та й настільки, щоб усім стало соромно за те, що сумнівалися в тобі.
— Але... що, як вони мають рацію? Що, як я направду боягузка і здатна колись...
— Не верзи дурниць, кадетко! Пристібайся, на тебе вже всі зачекалися!
— Так, сер! — відрізала я і заходилася пристібати ремінь.
Коли я піднесла шолом до голови, Кобб перепинив мою руку.
— Сер? — спитала я.
Він завагався. Кинув погляд в один бік, потім — в інший.
— Дзиґо, в тебе буває таке, що ти... бачиш дещо дивне? — спитався він. — У темряві?
— Що, наприклад?
— Очі, — шепнув він.
Я здригнулася, і в кабіні нараз похололо.
— Сотні крихітних очей, — продовжив він, — що кліпають навколо тебе в мороці, від чого здається, ніби на тебе дивиться сам всесвіт?
Здається, М-Бот згадував якось про очі.
— Перед нещастям твій батько говорив щось про це, — з острахом прошепотів Кобб. — А ще він казав... ніби чує зорі.
Як розповідала мені Ба, подумала я. Він сказав це перед тим, як відправитися в бій. Може, він мав на увазі древню вправу, якої мене навчила бабуся — ту, де треба уявляти, ніби мчиш серед зірок? Або ж у тій історії було щось іще?
Бо кілька разів у небі... я точно чула, як до мене шепочуть зорі...
— Судячи з виразу твого обличчя, ти, мабуть, думаєш, що я мелю якусь божевільну маячню, — сказав Кобб. — Та й справді, схоже це все на нісенітниці. — Він стрепенувся всім тілом. — Забудь про те, що я сказав. Але якщо раптом помітиш щось таке, дай мені знати. Тільки не розповідай більше нікому, навіть напарникам, і не смій передавати про це по радіо. Ти мене зрозуміла, Спенсо?
Я спантеличено кивнула. Була готова зізнатися йому, але стрималася. Кобб був тут єдиним, кому я могла довіряти, але чомусь злякалася. Бо знала, що коли скажу йому, що чую зорі, він миттю висмикне мене з кабіни, тому вирішила прикусити язика.
Кобб зліз із драбини. Зрештою він казав розповідати йому, якщо я щось таке побачу, а не почую. А нічого з того, про що він говорив, я ще не бачила. Очі? «Сотні крихітних очей, що кліпають навколо тебе в мороці...»
Ще раз здригнувшись, я натягнула шолом. Можливо, того дня я була і не в найкращій формі — приголомшена несподіваною правдою, збентежена останніми новинами, а тепер ще й зовсім спантеличена почутим — та розуміла, що коли не піднімуся в повітря, точно з’їду з глузду. Тому почувши від Йорґена наказ злітати, я охоче його виконала.
41
Уже за два тижні, несучись понад самою поверхнею планети над численними долинами, я почувалася дещо стабільніше.
— Нічого не бачу, — промовила я в загальний канал.
— Я теж, — відказала ФМ, яка летіла поруч зі мною.
— Головне ваше завдання — не втрачати пильності під час затяжного патрулювання, — пролунав у наших шоломах жіночий голос. — Хороший розвідник — не той, у кого добрий зір, а той, хто здатен не втрачати концентрації, виконуючи монотонну роботу — хто не спить наяву.
У такому разі, у мене проблема, подумала я.
— Якщо ви потрапите в команду розвідників, — провадила наша наставниця, позивний «Пожежа», — то літатимете на «Валах», які замість пари 138-х гармат обладнані однією 131-ю. Попри меншу вогневу міць ці кораблі мають точніші радари з дальшим спектром дії. І хоч виявити креллів, які летять нижче досяжності датчиків, складно, на щастя, вони застосовують одну й ту ж тактику, щоб зайти під радіус ураження зеніток. Розуміючи цю стратегію, ви зможете прогнозувати їхні подальші дії.