Я неспішно прошкутильгала до парти і сіла навпроти неї, намагаючись приховати своє замішання. І біль. Поки бігла сюди, довелося безліч разів спускатися в провалля по світловому тросу. Тепер м’язи відповідали на все це болем, а праву ногу, як тільки я сіла, звела судома.
Кліпнувши, я кинула рюкзак на підлогу біля стільця. Асистентка екзаменаторки миттю його підхопила й віднесла в куток: в аудиторію забороняли приносити будь-що, крім олівця.
Я заплющила очі, але одразу розплющила їх, почувши, як біля мене хтось чітко шепнув:
— О, хвала рідній Землі.
Рік? Я озирнулася й побачили його за кілька рядів позаду. Він, либонь, прийшов на три години раніше, а решту часу провів, переживаючи, чи не спізнюсь я. Цілковито безпідставно, мушу зауважити. Я ж бо прибула щонайменше за пів секунди до початку іспиту. Підморгнувши йому, я розвернулась назад, ледь не зойкнувши від болю.
— Як я вже казала, — продовжила адміралка, — ми пишаємося всіма вами. Ваші старанна праця і рівень підготовки свідчать про те, що ви — найкраще й найбільш перспективне покоління, досі бачене в СОН. Вашому поколінню судилося успадкувати поверхню. Ви проведете нас у нову еру боротьби з креллами. Пам’ятайте, що мета цього іспиту не довести вашу придатність. Бо всі ви гідні. Жоден загін не здійснить вильоту без роботи сотень техніків, механіків та іншого персоналу. Навіть скромний доглядач водоростей — і той учасник нашого великого подвигу виживання. Кожен гвинтик, що тримає крило або сопло винищувача, повинен міцно сидіти на своєму місці. Іспит складуть не всі, але вже зробивши вибір прийти сюди, ви виправдали всі покладені на вас сподівання. А тим, хто впорається із завданням, я скажу, що з нетерпінням чекатиму вас на навчанні, бо маю особистий інтерес до кадетів.
Я насупилася. Вона здавалася такою відстороненою, байдужою. Аякже, до мене їй байдуже, хоч би якої великої слави зажив батько.
Асистентки заходилися роздавати папки з тестами, а Залізнобока відійшла вбік, до капітанів у блискучих уніформах. Якийсь коротун шепнув їй на вухо і кивнув у мій бік. Жінка повернулася і ще раз огледіла мене, міцно стиснувши губи.
Тільки не це.
Я перевела погляд на протилежну стіну, під якою стояли інші вчителі, серед яких була і місис Вміїр. Побачивши мене, вона розчаровано похитала головою. Але ж... Я... Я думала, що розкусила їхній задум. Вони просто випробовували мене, щоби подивитися, чи я справжня нескорена.
Чи ні?
Підійшовши до мене, асистентка навмисне дістала папку із самого дна стосу і поклав на парту переді мною. Несміливо я облапала кишені в пошуках олівця, але не знайшла нічого, крім батькового значка. Хтось шикнув збоку. Повернувши голову, я побачила, що Рік кидає мені олівець.
— Дякую, — промовила я йому самими губами, відкрила папку і прочитала перше запитання.
1. Опишіть чотирнадцять видів водоростей, які вирощують у лабораторіях. Вкажіть поживну цінність кожного виду. Наведіть приклади продукції, яку з них виготовляють.
Мені аж звело шлунок. Запитання про водорості? Так, інколи в тести вставляють запитання із загального шкільного курсу, але... до чого тут водорості?
Перегорнула на іншу сторінку:
2. Опишіть, не обмежуючись, ідеальні умови для вирощування водоростей, але зокрема: температуру, чистоту води і глибину чана.
Далі було про догляд за водопровідними трубами — як і запитання за ним. Я відчула, як лице мені похололо від усвідомлення того, що на всіх п’ятдесяти аркушах будуть запитання про вирощування водоростей і ремонт трубопроводу та вентиляції. Бо саме ці предмети я прогулювала, коли вибиралася на полювання, а в школу приходила аж після обіду — на уроки фізики й історії. Звідки в мене був час вивчати аж усі предмети?
Я глипнула на місис Вміїр, але вона відвела очі, тому я крутнула головою і зазирнула в папку Дарли Міі-Бім. На першому ж аркуші в неї красувалося зовсім інше запитання:
1. Назвіть п’ять маневрів, які ви виконаєте, щоб скинути з хвоста креллівський винищувач.
Суцільна петля, подвійний переворот, Альмстромівська петля, заднє гальмування і розворот з креном. Кожен з маневрів — з огляду на відстань між зорельотами, умови на полі бою та дії напарника. Відтак я крутнула головою в інший бік і зазирнула в аркуш сусіда з тої парти, розгледівши тільки цифри і слова «прискорювач» і «тяга». Запитання про прискорення і силу перевантаження.