— Справді? — перепитав він. — Навіщо?
— Бо я хочу, щоб вони мене бачили, — відказала я, стискаючи в руці штурвал.
52
Джуді «Залізнобока» Айванс спостерігала, як до «Альти» наближаються ворожі сили.
Приміщення командного центру сповнювали звуки радіопереговорів, однак були це не розмови пілотів. То на зв’язок повиходили родини можновладців сповістити, що вони евакуюються на приватних кораблях. Боягузи, всі до одного. І хоч Джуді сама прекрасно усвідомлювала, чим усе закінчиться, ці розмови шматували її душу.
Зі звітом до неї підійшов Рікольфр. Він був одним з небагатьох, хто ще стежив за радарами. Усі оператори й молодші адмірали хаотично оголошували населенню Вогненної про термінову евакуацію.
Хоч би це допомогло.
— Через скільки бомбардувальник добереться до «Альти»? — спитала Джуді.
— Менш як за п’ять хвилин, — сказав Рікольфр. — Будемо евакуювати командний центр у нижні печери? Там досить безпечно.
Вона похитала головою. Рікольфр нервово ковтнув слину, але продовжив говорити:
— На зв’язок виходила остання лінія протиповітряної оборони. Вони вступили в бій з креллами. Три гармати знищено, інші три під важким обстрілом.
Вогневі рубежі зазвичай підтримувалися винищувачами. Джуді кинула погляд на три червоні цяточки на голограмі. То на бій з ворогом летіли крадені кораблі. Тепер вона це розуміла. Це були патріоти, справжні нескорені.
— З’єднайте мене з цими кораблями, — наказала вона, наділа гарнітуру і промовила: — Загін «Небовись»?
— Так, сер, — відповів Амфі, син Вальди.
Як його звуть? Здається, Артуро.
— Пілоте, — сказала вона, — ваше завдання — збити бомбу. Менше ніж за п’ять хвилин вона буде на позиції для знищення Вогненної. Ви мене зрозуміли? Я даю добро на знищення бомби за будь-яку ціну.
— А як же «Альта», сер? — запитав хлопець.
— Вона приречена, — мовила Залізнобока. — Вважайте мене мертвою. Збийте бомбу. Наразі вас усього троє проти шістнадцяти ворожих винищувачів. — Перевіривши звіт, додала: — Загін «Бистрина» буде з вами за дві хвилини. У них шість зорельотів, троє з яких — розвідувальні. Решта наших сил перебуває занадто далеко.
— Центр, вас зрозумів, — відчеканив парубок знервовано. — Хай бережуть вас зорі.
— І вас, командире.
На тому вона відійшла і стала спостерігати за боєм.
— Адміралко, сер! — гукнув диспетчер. — Ми засікли невпізнаний винищувач! Додаю його на голограму!
На проєкції з’явилася зелена цятка. Вона перебувала далеко від основного бою, та скорочувала відстань з разючою швидкістю.
— Сер, — гукнув диспетчер, — цей корабель рухається на маґ-29. Будь-який з наших винищувачів уже давно розвалився б на такій швидкості.
— Що вже цього разу кинули на нас крелли? — пробурмотіла собі під ніс Джуді.
— Центр, говорить «Небовись» одинадцять, позивний «Дзиґа», — пролунав на лінії знайомий дівочий голос. — Вступаю в бій.
М-Бот летів так швидко, що від опору повітря його щит розжарився до червоного. Ми неслися по небу вогненною кулею, але я відчувала лише легку вібрацію. Цей досвід не порівняти з польотом на побитому «Поко».
— Боюся, я досі не функціоную на повну потужність, — сказав М-Бот. — Основний та маневрові двигуни: в нормі. Підйомне кільце і система контролю висоти: в нормі. Система зв’язку і стелс-функції: в нормі. Світловий гарпун: в нормі. Цитонічний гіперприскорювач: неактивний. Функція самовідновлення: неактивна. Гармати: неактивні.
— Отже, ми беззбройні, — промовила я. — Хоч раз політати б на справному кораблі!
— Якби міг, я образився б, — мовив М-Бот. — Ще попрошу вас не судити строго, але я написав програму голосової агресії.
— Що?
— Програма голосової агресії. Подумав, що коли вже йду в бій, то треба насолодитися цим досвідом сповна! От і написав програму, завдяки якій можу висловлюватися відповідно.
Клас.
— Тремти, вороже, бійся! — вигукнув він. — Сьогодні повітря струснеться від грому й побагряніє від твоєї крові! Готуйся зустріти свою кончину!
— Ем-м-м-м, — почувся в рації голос Кіммалін. — Хай благословлять тебе зорі, ким би ти не був.
Прекрасно. Він сказав це в загальний канал. Схоже, відколи наказ залягти втратив актуальність, йому стало байдуже, що його можуть почути.
— Скритна, це сказав мій корабель, — мовила я.
— Дзиґо! — вигукнула вона. — Ти знайшла новий зореліт?
— Це він мене знайшов. Заходжу на поле бою на сьому годину від тебе. Буду там за кілька секунд.
М-Бот точно розрахував час прибуття всієї групи.