— Ні, — відказав Кобб. — Повороти. У зворотний бік.
Ці слова він промовив абсолютно спокійним тоном, тому огрів мене різким поглядом, коли я гигикнула.
— Це не жарт. Я ніколи не жартую.
Атож, атож.
— Перед тим як ви увімкнете голограми, — продовжив Кобб, — мушу спитати про ваші враження від навчання.
— Що? — перепитав Недд, втискуючи свій величезний торс у кабіну. — Враження?
— Так, враження. То що скажете?
— Ну, я... вражений, сер, — сказав Недд.
— Уміння ставити доречні запитання і слухати відповіді — невіддільна частина навчального процесу, Вуже! Тому заткайся і дай мені вислухати інших.
— Добре, сер.
— Командире, ваші думки? — запитав Кобб.
— Позитивні, сер. Поки що це зграйка нездар, але думаю, їх можна всього навчити. З вашим досвідом і моїм...
— Дякую, — відповів Кобб. — Вуже?
— Поки що не ясно... — сказав Недд. — Здається, я переїв пиріжків з м’ясом...
— Вереміє!
— Нудно, сер, — озвалась вона. — Може, повернемося краще до гри?
— Двоголовий дракон, якого чорт вимовиш!
— Амфісбена, сер! — промовив Артуро. — Якщо чесно, то сьогодні вправами я не вражений, але вважаю, що без вивчення основ — нікуди.
— Нудно, — бовкнув Кобб, записуючи в журнал, — а цей вважає себе розумнішим за решту. Скритна!
— Я кайфую!
— Кадетко, пілоти не кайфують. Ми відчуваємо окрилення!
— Або, — додала я, — пожвавлюємося від нагоди принести смерть ворогам.
— Або так, — погодився Кобб. — Але це тільки, якщо пілот хворий на голову. Рання.
— Добре, — промуркотіла татуйована дівчина.
— Голосніше, кадетко!
— Добре.
— Щось іще? У мене тут три рядки. Треба ж написати щось там.
— Я... Не можу... Придумати... Краще, — вичавила з себе вона із сильним акцентом. — Добре. Досить добре, так?
Піднявши голову від записів, Кобб глипнув на неї, примруживши очі, й записав щось у журналі.
Рання зашарілася і опустила погляд.
Вона не знає англійської, збагнула я. Трясця. Оце я дурепа.
На старих кораблях сюди прилетіли представники різних земних культур, отож воно й не дивно, що навіть після трьох поколінь тут, переховуючись в ізольованих підземеллях, деякі клани не розмовляли нашою мовою. Чомусь про це я раніше не замислювалась.
— Біме? — пішов далі Кобб. — Кадете, ти позивний собі вже обрав?
— Ще ні! — відрізав Бім. — Хочу, щоб був якийсь влучний! А щодо моєї відповіді, то... не підкажете, коли почнуться навчання зі зброєю?
— Коли так хочеш, можу дати тобі свій пістолет, — відповів Кобб. — Тільки пообіцяй, що застрелишся з нього. Я так і запишу: «Не дочекається, щоб убитися». Бісові формуляри. ФМ!
— Не перестаю дивуватися токсичній агресії, притаманній культурі нескорених, — промовила стильна дівчина.
— Щось новеньке. — Кобб зробив запис. — Адміралці таке сподобається. Дзиґо?
— Голодна, сер.
А ще — дурна. Страшенно дурна. Кинувши погляд на Ранню, я подумала про те, якою чужою тут почувається вона. Це надавало нового значення її сильному акценту і неправильним наголосам. І тому, як вона завжди відводила погляд, коли до неї зверталися.
— Нарешті з цим покінчено, — сказав Кобб. — А зараз пристебніться і запускайте голограми!
14
— Ви — найслабша ланка нашої оборони, — промовив Кобб, виходячи на середину аудиторії й звертаючись до нас, поки ми ще не ввімкнули голограм. — Ваші винищувачі здатні розвивати неймовірну швидкість і виконувати маневри, яких ви можете не пережити. Ці машини набагато спритніші за вас, тому якщо загинете в небі, це буде не через те, що вас підвів корабель. Це ви його підвели.
Сплив уже тиждень навчання. Для мене він минув як у тумані: щоденні тренування на симуляторі, далі — центрифуга, після чого — сон у кабіні старого винищувача. Мене вже аж вернуло від несоленої щурятини і грибів.
— Ваш найбільший ворог — перевантаження, — провадив Кобб. — Контролювати цю силу складно. Необхідно пильнувати, з якого боку вона на вас діє. Людина здатна витримати розумне зворотне перевантаження. Це коли ви рухаєтесь по прямій. Однак при різкому підйомі або крені, сила перевантаження тисне на вас згори, виганяючи кров із голови в ноги. Багато хто втрачає свідомість на рівні девять-десять джі. Обертаючись навколо власної осі з увімкненим зворотним прискоренням, як на попередніх заняттях... Перевантаження перевалить за сотню джі, чого цілком достатньо, щоб одним необачним рухом перетворити ваші нутрощі на кашу.