Недд підняв руку:
— То навіщо ми вивчали ці маневри?
— Гравітаційні конденсатори, — сказала я.
Показавши на мене, Кобб кивнув:
— Ваші кораблі здатні компенсувати різкі перепади перевантаження. Сонівські винищувачі облаштували гравітаційними конденсаторами. При раптовій зміні напряму руху або прискоренні ці пристрої поглинають частину перевантаження. Щоправда, працюють вони не довше трьох секунд, після чого вимикаються для підзарядки. Саме тому найбільша користь від них — при виконанні різких розворотів.
Це я знала давно. Насправді Недд також знав би це, якби готувався до іспиту. Я дозволила собі розслабитися й подумала про свій поламаний корабель. Якось особливо в його ремонті я не просунулася, адже більшість часу полювала і готувала щурятину. А ще ж треба було розшукати десь енергетичну матрицю...
— Ваші винищувачі настаткували трьома видами озброєння, — сказав Кобб.
Це мені почулося, чи він сказав щось про зброю? Увага моя миттю повернулася до заняття, і я відмітила, що Бім також насторочився. Було щось дуже миле в тому, як він по-щенячому жваво реагував на будь-яку згадку про зброю.
— Так, Біме, — мовив Кобб. — Нарешті про зброю. Тільки дивись не надзюр з радощів. Першим видом є основна гармата — ваша головна, однак і найменш ефективна, зброя. Стріляє вона концентрованим енергетичним променем. Вогонь ведеться чергами з короткої відстані.
Кобб став біля крісла Кіммалін:
— У зовсім рідкісних випадках його застосовують для надточних дальніх пострілів. Більшість пілотів користуються цим режимом вогню для добивання підбитих ворожих кораблів або рятуючись від засідки. Точне влучання по рухомій цілі здалеку потребує неабиякої майстерності.
Кіммалін усміхнулася.
— Тільки не зазнавайся, — кинув їй Кобб і рушив далі. — Проти енергетичного щита гармата фактично безсила, проте ви однаково стрілятимете з неї за кожної нагоди, оскільки сподіватися на щасливий випадок — це частина людської природи. Я, звичайно, спробую вибити з вас ці дурощі, але, правду кажучи, навіть аси, й ті чіпляються за ту гармату, як за листа від коханої.
Бім хмикнув.
— Це був не жарт, — зауважив Кобб. — Увімкнути голограми.
Ми запустили голограми і перенеслися на злітний майданчик. Щойно піднялися в небо і провели переклик, в динаміку шолома я почула голос Кобба:
— Ну що ж, час постріляти. Хай помагають вам зорі. Кнопка активації гармати у вас біля вказівного пальця на сфері керування. Спробуйте.
Нерішуче я натиснула на кнопку. З точеного носа мого корабля швидкою чергою вистрілило три розпечених білих промені. Я усміхнулася і натиснула на кнопку ще декілька разів, випустивши кілька черг. Такий простий жест надавав мені владу над самими життям та смертю! І не тільки щурячими!
— Дзиґо, не перестарайся, — сказав Кобб. — Бачиш циферблат на штурвалі, той, який можна крутити великим пальцем лівої руки? Він регулює частоту пострілів. Верхня позиція — сталий вогонь. Її полюбляють усі тупоголові, сопливі ідіоти, які навчалися не в мене.
— А що обирають тупоголові, сопливі ідіоти, які навчалися у вас? — запитав Недд.
— Не прибідняйся, Недде, — відказав Кобб. — Твоїх сопель я ще не бачив. Друга позиція — окремий постріл, третя — концентрований промінь для дальньої стрільби. А зараз побалуйтеся — спробуйте всі режими.
Він додав у повітря перед нами групу креллівських винищувачів. Вони не летіли, зовсім не рухалися — просто висіли на місці. Стрільба по мішенях? Я завжди мріяла про це — ще відколи малою кидалася камінцями по інших камінцях, уявляючи, що то мої вороги.
Усі гуртом ми обрушили на противника шквал смерті та руйнування.
І промазали.
Промазали, здавалося, на кілька миль. Навіть попри те, що ворог був просто перед нами. Я зціпила зуба і спробувала знову, перемикаючи режими вогню, повертаючи свій корабель так і сяк і стріляючи як тільки могла. Але трясця... Хай якими близькими не здавалися б нам цілі, відстань до них була либонь велетенська.
Принда влучив по одному кораблю, і той вибухнув вогненною хмарою. Зітхнувши, я вибрала собі одного з ворожих винищувачів і зосередилася на ньому.
Та ну ж бо.
— Скритна, покажи клас, — озвався Кобб.
— Сер, я сподівалася дати їм шанс! — відповіла Кіммалін. — Бо перемога не завжди є показником переваги, як казала Свята.
— Повесели мене, — сказав Кобб.
— Як скажете.
Погудівши кілька секунд, її корабель випустив концентрований промінь, який розніс креллівський корабель на друзки. Відтак вона повторила постріл удруге, втретє і вчетверте.