— Необхідно? Хлопче, ти хочеш підлогу мести чи літати? Та з камінця вийде кращий пілот, як ти. Якщо покласти один у твоє крісло й пофарбувати зверху синім, буде майже те саме — тільки він не огризатиметься!
— Вибачте, Кобб, — сказав Бім. — Я не нарікаю, але... Вранці я говорив із хлопцями з групи «Буря», і в них весь цей час були тренувальні бої.
— Ну і хай! Коли їх усіх переб’ють, заселишся в їхню кімнату. — Кобб манірно, перебільшено зітхнув. — Що ж, спробуймо так.
На полі бою зринули золотисті кільця. Усі вони були трохи більші за винищувач, декілька розміщувалося небезпечно близько до уламків.
— Шикування і переклик, — оголосив Кобб.
— Ви чули наказ! — мовив Принда. — Усім, шикуйсь за мною!
Наша вісімка підлетіла до Приндового корабля, вишикувалась рядком і провела переклик.
— Інструкторе, команда готова! — відрапортував Принда.
— Правила такі, — сказав Кобб, — за кожне пройдене кільце зараховується очко. Як тільки зрушите з місця, мусите летіти на швидкості не нижчій, ніж маґ-1. Якщо пропустите кільце, повертатися назад не можна. Всього у нас п’ять кілець, на проходження всього маршруту маєте здолати три кола. Хто набере найвищий бал — отримає за вечерею додатковий десерт. Але попереджаю: розбившись, ви одразу вилітаєте, а очки ваші заморожуються.
Я наготувалася, намагаючись не замислюватися над тим, що мені приз однаково не світить. Та, може, хоч так вийде відволіктися від сверблячки під шоломом.
— Гра! — збадьорилася Веремія. — Невже ви дозволите нам трохи розважитися?
— Це розвага для мене, — відказав Кобб. — Повірте, я на розвагах знаюся. Найбільше люблю сидіти і мріяти про день, коли перестану чути від вас дурнуваті запитання!
Недд гигикнув.
— Це був не жарт! — відрізав Кобб. — Уперед.
Веремія зірвалася з місця і на повній швидкості погнала до поля уламків. Я зреагувала майже так само блискавично і, розігнавшись до маґ-3, мало не врізалася в неї перед кільцем, крізь яке пролетіла одразу за нею. Подивилася на радар. Бім, ФМ і Рання були в мене на хвості. Артуро з Неддом летіли строєм — як зазвичай. Кіммалін я очікувала побачити останньою, але вона неслася попереду Принди, який чомусь досі залишався на старті.
Відтак я зосередилася на маршруті й прошмигнула друге кільце. Третє розташовувалося майже одразу за величезним уламком. Пролетіти його на швидкості можна було лише, якщо зрізати кут за допомогою світлового гарпуна.
Бадьоро звискнувши, Веремія зробила майже ідеальний поворот і прошмигнула в третє кільце. Я прийняла тактичне рішення проминути його — і вчинила розумно, бо Бім спробував обкрутитися навколо уламка і розбився.
— Трясця! — лайнувся він, коли його корабель вибухнув.
Відмітивши про себе, що Принда так і не розпочав проходити маршрут, я пролетіла четверте кільце, котре висіло між двома уламками, але оминула останнє: воно розміщувалося за великою металевою коробкою, облетіти яку можливо було лише на гарпуні. Заліт я закінчила з трьома очками, Веремія випередила мене на одне. Балів решки я не рахувала. Сердега Кіммалін розбилася на четвертому.
Коли ми, розвернувшись за полем уламків, зайшли на друге коло, Принда тільки почав перше. Він спостерігав, як ми пройдемо дистанцію, вивчав поле, сяйнуло мені. Розумний хід.
Він пройшов чотири кільця — як Веремія. Дівчина одразу зайшла на друге коло, і я збагнула, що захопившись грою, ми мчали на швидкості, яка в декілька разів перевищувала Мінімальну. Нащо поспішати? Щоб прилетіти першим? За це очок не нараховували.
Яка дурість, подумала я, це ж не перегони, а випробування на точність.
Я сповільнилася до маґ-1, спостерігаючи, як Веремія, знову намагаючись різко влетіти у третє кільце, втратила керування і розбилася об сусідній уламок.
— Ха! — вигукнула вона.
Схоже було, вона не сильно переживала через поразку, а була щаслива просто пограти. Я зосередилася на третьому кільці, прокручуючи в голові все, чого навчив нас Кобб. На підльоті до астероїда випустила гарпун і не просто влучила — що вже саме по собі неабияк здивувало мене, — а й облетіла його на тросі, й на відцентрованій силі вскочила просто в кільце.
Бім аж присвиснув:
— Дзиґо, оце ти даєш!
Я затягнула гарпун і полетіла далі.
— Спробуємо так само, Артуро? — запитав Недд, коли хлопці парою наблизилися до третього кільця.
— Гадаю, коли пропустимо це кільце, це підвищить наші шанси на перемогу.
— Неправильно! — гукнув Недд, загарпунив Артуро і потягнув його за собою.
Авжеж обидва розбилися.
Четверте кільце я здолала без зайвих клопотів, прошмигнувши між двох уламків. Однак п’яте пропустила, промахнувшись гарпуном.